Головний герой новели, десятирічний безпритульний хлопчик мишко, потрапляє до дитячого будинку. ззовні він «марний, обiдраний, босi ноги всi в грязі», та при цьому запевняє, що в нього є мама й тато, і живе він тут недалечко, а на запитання, чому ж він тоді голий і босий, хлопчик-сирота демонструє винахідливість, відпові: «…чоботи є в мене, тiльки мама заховала, щоб я з дому не сходив. то я босий утiк. i пальто в мене є, i шапка гарна – все мама поховала». подив дітей посилився, коли «мишко заспокоївся, пiдтяг штани, очi засяяли» і він заспівав надзвичайно гарним і сильним голосом народну пісню «ой, морозе-морозенку, ти славний козаче…». та це ще були далеко не всі таланти й обдарування маленького мишка. не меншe враження він справив на всіх, коли витягнув «гребінь iз кишені, та як утне на йому губами: так i пориває до танку, i очі в усіх засяяли…». автор неодноразово акцентує увагу на тому, що в дітей від радості «очі засяяли». показуючи характер малого мишка, автор звертає увагу й на вольову натуру хлопця, тоді, коли всі побігли їсти «на обiд дер зуп – без хлiба, без солi й без круп», а хлопець чемно відмовився, говорячи, що вже обідав «борщ iз м’ясом, i кашу молошну, i чай з булкою в накладку i… мишко ковтнув слину й замовк». а коли всі весело і завзято обідали «мишко стояв, схилившись на одвiрок, нахмурений. все одхиляє убiк голову, нiби на той обiд i дивитись не хоче. тiльки в горлi у його кавкало, мовби глитав великi камiнцi.
Спасибо
Популярные вопросы