Памагити ;-; будова слова: наостанок, гості (в гості), завжди, чемно.

мені подобається розмовляти з дідусем. він завжди вислухає мене, порадить , як вчинити. дідусь ніколи не кричить і розмовляє, як з рівним. мій дід завжди каже: "я не розумніший за тебе, лише довше жив і більше знаю".

всі його поради дуже мені в моїх проблемах. принцип життя мого мудрого діда : " роби людям те, що бажав би собі, але ніколи не нав язуй своїх думок. пам ятай і не ображайся, якщо ваші бажання різні."

мій дід найкращий, він усих нас любить, а ми його.

    діалог-розмову дідуся з онуком про хліб та пшеницю  з використанням  сполучників підрядності, пропоную скласти так: - діду, а чого в україні так шанують хліб?   - онучку, хліб - справжній скарб, що здатний прогодувати кожного з нас.- а чи важко виготовляють хліб? - так, люди тяжко працюють, щоб хліб потрапив до нашого з тобою столу.    - може, розповіси мені трохи? - звичайно. спочатку люди обробляють землю та сіють пшеницю. потім збирають достиглу пшеничку та відправляють її на млин. там її переробляють на борошно. а далі, спробуй сам здогадатись, як виготовляють хлібчик.  - мабуть, діду, потім борошно відправляють до пекарні, у якій кулінари випікають смачний хліб. потім вантажники завантажують його до машини та розвозять крамницями.- все правильно, онучку. але ж не лише хліб виготовляють з борошна.- а що ще, діду? - ще з борошна виготовляють булочки, бублики, печиво, пироги та пиріжки, пампушки та вареники. тож варто шанувати пшеницю, що нас годує.- дякую тобі, дідусю, за таку цікаву розмову! - звертайся, онучку!  

понад три тисячі мов у світі, але для кожного народу найближчою і найдорожчою є його рідна мова. мов коштовній діамант, огранили нашу мову силою свого таланту українські письменники. її треба шанувати і берегти, як рідну природу, адже вона, мов життєдайне джерело, бере свої сили з глибини святої украйнської землі. мова єднає між собою різні покоління людей. вона передається як заповіт, як найдорожча спадщина.