Потрібно підготувати словосполучення для доповіді про еліну світоліну. іть будь-ласка.

настала зима.ми з іринкою пішли ліпити сніговика.взяли морквинку,відерце,гудзички і гайда на двір! ось і вже тулуб зліпили,відерце одягли на голівку,сніговик немов сутінки,мама позвала нас вечеряти.аж тут лягати спати,бачу сніговик танцює! "іринко,іринко,поглянь! "-мовила я.і мамі вже встигла повідомити про це,але чомусь вона лише посміялася.на наступний день я знову до вікна,аж бачу лише ,настала весна.вона така чудова,але чомусь

на мою думку,вихованість-це постійний стан душі людини.вихованість або є,або її немає.формуєтся вона у роки дитинства родиною та суспільством.важко та напевно марно очікувати вихованих вчинків від людини яка може образити однокласника,молодшу або літню людину,відмовитись від своїх вчинків,та не виконати своїх обіцянок.не вихованих людей зазвичай в класі не поважають,хоч іноді їм вдається головувати.а справжні виховані хлопці та дівчата залишаются осторінь.но тількі на них можна покластися в важку хвилину життя.

у недалекому минулому, коли наше суспільство керувалося абстрактними потребами загального характеру, а проста людина була таким собі "гвинтиком" велечезного маховика, василь симоненко однозначно заявив:

                                    на світі безліч таких, як я.

                                    та я, їй - богу, один.

з підтексту твору виразно вимальовується опоненти автора, для яких народ - сіра маса, натовп. це бюрократи, апаратники- демагоги, офіційні патріоти, що кожну мить "дбають" про свій народ, насправді обдираючи його.

ця ж думка утверджується кожним рядком прекрасного високогуманного вірша: "ти знаєш, що ти-":

                                            усмішка твоя-єдина,

                                              мука твоя-єдина,

                                            очі твої-одні.

звучить ця поезія пристрасно і переконливо. безпосередньо до нашого покоління звернена фраза: "гляди ж не проспи! ".

творчість василя симоненка в усі часи належатиме україні, бо, як писав олесь гончар, " співу свого, для думи своєї в щасливу мить народила його україна. і він-за прикладом найкращих наших поетів-синівською відданістю їй віддячив, напруженими чесним горінням душі".