Порівняйте твір Оскара Уайлда "Соловей і троянда" з поезією "Співець" Лесі Українки. Поясніть, що мають спільне, а чим відрізняються ці два твори.

особисто я дуже полюбляю природу, адже вона така гарна! на вулицю : всюди цвітуть квіти, розквітають дерева, співають пташки.

моє улюблене місце на природі - річка. чому мені подобається біля неї бувати? на це питання однозначної відповіді я дати не можу. по-перше мене заворожує вода, яка стрімко тече, незважаючи на пороги. також, я в захваті від прекрасної природи навколо річки: з води вистрибують риби, метелики пролітають над нею. але в останні роки річка забруднюється ві, які різні заводи і фабрики. тоді виникає питання : "чому люди забруднюють багатства, які дає нам природа? " відповіді на питання в мене не знайшлося.

минуло декілька років. вже не літають метелики, не розквітають дерева, риби в річці немає. ще один живий куточок

люди! я закликаю вас, бережіть природу, не засмічуйте її!

не знаю, я перешёл с темы на другую, но зато оценят лучше)

если не понравился, можешь хоть что-то выбрать из этого))

        для поезії м.вороного характерні глибокі філосовські роздуми,патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ,рідну україну.

      у поемі "євшан-зілля" м. вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві,своєму народові.використавши легенду про перебування сина половецького хана у полоні,його забуття про рідний край і батька,поет із болем у серці звертається до людей,які відцуралися від своєї батьківщини,які,потрапивши на чужу землю,забули рідну мову.чимало синів і дочок україни блукають по світу у пошуках щастя.це до них звернені слова поета:

                                          краще в ріднім краї милім

                                          полягти кістьми,сконати

                                          ніж в землі чужій,ворожій,

                                          в славі й шані пробувати.

      у поемі "євшан-зілля" в образі ханського сина бачимо тих українців,які шанують чужі звичаї і рідний край,які забули свої звичаї.микола вороний задає риторичне запитання:

                                          де ж того євшану взяти,

                                          того зілля-привороту,

                                          що на певний шлях направить,-

                                          шлях у край свій повороту? !

      роздумуючи над  поемою,я пригадала слова т.шевченка "хто матір забуває,того бог карає".я переконана,що горе тій людині,тому народові,який забуває своє коріння,свою мову,не дбає про свою країну.тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи.

      ми,молоде покоління,піднімаємось у своєму духовному і національному зрості,крокуючи шляхами розбудови самостійної україни,віддаємо всі сили на благо нашої країни,мріємо про свій вагомий внесок у цю справу.ми любимо свою батьківщину,свій народ,свою мову,а тому такі близькі нам слова поета:

                                          за честь і правду все віддай,                                          коли ти любиш рідний край!

      я ,що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації,свого краю.отже,я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові,своїй країні.

добрий щирий любить природу матусю рiдний край,щедрий,щасливий,працьовитий,розумний,

были друзья у лёньки в повести