Чому Кирило Тур виявив ініціативу до Брюховецькому
позбавити життя Я. Сомка?

добра  господарка , здорова жінка)

минула   гроза   була   дуже   велика,сильна і   дощова.   після   неї   вся   природа   ніби   ожила.гроза   після   себе   залишає добро і   зло.грози   бувають   різні   великі, малі,але насправді   це   є   прекрасне   природне   явище.            

1. яке завдання отримали хлопці на літо від учителя? (зібрати колекцію комах)

2. куди приїхали хлопці? (до бабусі)

3. як звали вчительку хлопців? (ірина семенівна)

4. хто роздумує про мету приїзду хлопців? (дід трохим)

5. хто розповів про чудовисько, яке живе в озері? (велосипедист)

6. що після цього вирішують хлопці? (заночувати біля озера)

7. навіщо хлопці вирішили записати до бібліотеки? (щоб вивчати зоологію)

8. назва чудовиська? (митькозавр стеценка з юрківки)

9. що було виявлено біля слідів чудовиська? (вороняче пір'я)

10. за чого хлопці хотіли увагу чудовиська? (курки)

если тебе подойдёт,то вот..

осінь. ліс. листя шурхотить під моїми ногами. я йду, прижинячи крок, залишаю позаду міський шум, гомінливий натовп, знервованих перехожих, щоденні проблеми, буденну суєту. поступово кроки сповільнюються, починаю помічати все, що навколо: синь неба через верховіття, задумані осінні дерева, прозорий спокій дня. і світ не видається вже мені недосконалим, я віднаходжу рівногвагу, спокій, у моїй душі оселяється гармонія. її дарують мені осінь, ліс, дерева, вітер. дуже часто в нашому житті трапляються моменти, коли нам доводиться шукати душевну гармонію, рівновагу, спокій в повсякденному житті. вони необхідні людині для того, щоб жити і творити. євген плужник у поезі «вчись у природи творчого спокою» радить кожному: вчись у природи творчого спокою в дні вересневі. мудро на землі. як від озер порослих осокою, кудись на південь линуть журавлі. і справді «мудро на землі», а тому саме у природи треба вчитися віднаходити душевну гармонію, бо вона мудра, вічна,і ми її частина, а тому не маємо права розчинитися в її суєті: бо я дивлюсь і бачу: все навіки на цій осінній лагідній землі, і твій слідок малий такий великий, що я тобі й сказти б не зумів саме тому максим рильський ще у своїх першій збірочці «на білих островах» мріє втекти на хмари, у безодню неба, до краси духовного життя «на білі острови». бо саме там, а не серед людської метушні можна віднайти рівновагу, натхнення, гармонії: поете! живемо в пустині серед каміння та людей, і тільки мак небесно-синій – єдина втіха для людей. краса природи, краса людини, краса почуттів – вони нероздільні. кохання. скільки сердець, відчувши його, захотіли співати, творити, скільки закоханих людей нарешті зрозуміли красу життя і своє призначення на землі. іноді навіть погляд, жест, слово коханної людини здатні змусити нас бачити красу світу у всій її гармонійності, як побачив її ліричний герой поезії павла тичини «ви знаєте, як липа шелестить»: ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? — кохана спить, кохана спить, піди збуди, цілуй їй очі, кохана я дивлюся в осіннє небо, далеке і синє, і розумію, що світ наш таки досконалий і мудрий, прекрасний і неповторний. головне – вміти бачити, розуміти, відчувати, шукати гармонію і душевного спокою у поезії, у людях, у природі, у людських почуттях.