Ребят Чому на вашу думку , Ольга Кобилянська персонажем новели "Битва" зробила природу, а не людину?​

у кожної людини дуже багато справ. і якщо вона не виконала  її   вчасно, то втратила  свій дорогоцінний час. а часом треба дорожити. тому що на наступний день справ буде ще більше. і їй  буде шкода втраченого часу. а згаяний час вже не можна повернути. наприклад  я,використовую кожну вільну хвилину з користю і намагаюся не відкладати роботу на завтра.

тому що люди яки створюют пiснi,казки та т.i.цi люди хочуть щоб про ихних казок та пiсень обмiрковували у школi,на вулицi,на роботi.

президент- це дуже відповідальна професія у нашій країні. я багато чув(ла) від батьків та дорослих про нашого презиента, що він погано робить свою працю. міркуючи,   я зрозуміла, що я хочу стати президентом.

якщо б я була президентом, то я народові своєї країни: і інвалі, і дітям з дитбудинку,і людям з малоприбуткових сім‘й. я би працювала дуже активно та кропотлив, б кожній людині чим могла.

у цьому творі я прикликаю людей у свого президента країни і інколи йому або прислухуватися до нього, бо президентом може стати не кожен. 

  ось нарешті настало літо. саме тоді хочеться покупатися в морі, щось на пі так було з однією дівчинкою мариною. одного спекотного дня, коли безжаліснопекло сонце дівчинка прогулювалась берегом моря і збирала різні красиві камінці і ракушки. але як не втриматися від того, щоб намалювати якийсь малюнок. і дівчинка присівши, почала возити пальчиком по піску та намалювала мене,хлопчика-фігурку. намалювавши його марина радісно побіжала додому, бо вже почало сутеніти. наступного дня дівчинці закортіло знову пійти до моря, подивитися як там я. як вона здивувалася, коли побачила, що я зник й до самой води виднілися якісь маленькі сліди мізерної фігурки. тоді вночі, коли я ще був намальований на березі, меністало дуже нудно і я захотів подивитися що там робиться насправді на світі. тут мене   почали омивати теплі хвилі, що від цього тепла я враз відчув як я оживаю і встаю на ноги. я підвівся і захотів вже рушити, як велика хвиля накинулася на мене і потягла мене у море. коли вона мене затягувала я встигнув вхопитися за якусь ракушку, але хвиля була сильнішою і продовжувала затягувати мене і ракушку за яку я тримався. і тут я потрапиши вже у море, відчув як я тону. але ракушка стала мені в пригоді. я умостився у її дно і чекав, що буде далі. а мене все уносило далі і далі я знав, що врятуюсь тільки тоді, коли якась людина повторить мої обраси на малюнку і тоді я зможу пересилитися в інше тіло. одного дня коли я все плив, настала велика буря. я зрозумів, що зараз мене накроє хвилею та затопить мене. але тут, немов би зрозумівши моє попередження одна дівчинка на ім*я ганнуся, їхавши додому зі школи, повторила мої обриси, намалювавши мене на вікні трамваю. і тоді я квапливо пересилився на той малюнок, залишивши ту страшну бурю тільки у своїх спогадах, як старшну пригоди. тут же я познайомився зі