Есе на тему : "Чи потрібно людині прагнути більшого, ніж вона має,аби бути щасливою?

всюди добре, а вдома найкраще!

люди завжди прагнули подорожувати, мандрувати та відкривати нові країни. але не завжди вони залишалися жити на чужині. не зважаючи на те, що нові країни приваблюють своїм місцевим колоритом, залишитися там жити прагне далеко не кожний. іммігранти, які виїхали за кордон у пошуках кращої долі, дуже сумують по своїй батьківщині. рідна домівка сниться їм у ночі, думки про вулиці міста, чи селища, де вони народилися, де пройшло їх дитинство не всього життя. багато письменників і, особливо, поетів, перебуваючи у вигнанні, описували у творах свої переживання та сум за рідною домівкою.

і досі існує така міра   покарання, як вигнання.

навіть після короткого літнього відпочинку у бабусі чи в таборі ми прагнемо якомога скоріше опинитися дома, у своєму місті, поряд зі своїми друзями та рідними. тому що, де б ми не жили і якою б не була наша домівка, але вона наша, і для нас найкраща.

я цілком згоджуюсь з думкою,що загубленним є той час,який ми не використовуємо для навчання.на мою думку,для того, щоб чогось досягти в житті,потрібно вчитися.знання відкривають перед людиною великі можливості, сили протистояти негативним факторам,які оточують її.і навіть для того,щоб передати досвід наступним поколінням, треба самому мати міцні знання.

                          найбільшим дефіцитом для більшості з нас є саме час.тому ми повинні раціонально його використовувати,щоб не загубити жодноі скундочки,яка б могла знадобитися для набуття певного досвіду.

якщо б я був чарівником, всю землю зробив би зеленої: дерева, луки, квіти, а зиму залишив би білою-білою. і в цьому красивому світі не було б бідних, злих, поганих людей. я всім дарував би здоров'я, гроші і тоді люди стали б добрими, чуйними, чуйними. а головне - зробив би так, щоб всі мертві встали з могил і без чарів стали б найкращими, тому що ті люди, які потрапили в пекло, дізналися б про страждання грішників на том світлі. от якщо я був би чарівником, то одним рухом руки стер би з лиця землі наркотики, алкоголь, сигарети, а замість них посадив би фруктові сади, щоб діти вдосталь наїдалися вітамінами, пили б завжди натуральні соки і росли б сильними і розумними. багато хто не вірить в загробне життя - я дивуюся таким. як можна думати, що людина зникає назавжди що завжди вірте богові, читайте біблію, не пийте, не паліть, бідним. тоді наше життя буде райської без чарів. здійсняться всі бажання і на цьому світі, і на том!

у нашій школі дуже цікаво. школа велика, багатолюдна. скільки в ній кабінетів: російської мови, , іноземних мов, історії, ії. перейшовши з початкових класів у середні, ми з подивом і цікавістю відкривали нові класні аудиторії та нові предмети, з цікавістю все невідоме. але один кабінет особливо приваблював до себе нашу увагу і зовсім не був схожий на ті, що ми бачили в школі раніше. побачивши в розкладі «трудове навчання», ми вирушили до дверей, на яких висіла табличка «шкільна майстерня». через двері цього кабінету завжди лунали дивні звуки: то якесь мірне дзижчання, то постукування. це була дуже велика кімната з величезними вікнами. спочатку ми подумали, що помилилися дверима. здавалося, що ми увійшли не в шкільний кабінет, а в заводський цех. всі приміщення заставлено верстатами, а вздовж стін - дерев'яні столи з незнайомими інструментами. хоча ні, молоток та плоскогубці, звичайно, нам відомі, лещата, цвяхи і шурупи - теж. а ось деякі інструменти ми побачили вперше. і цікаво, що можна робити на цих верстатах? дошка теж є, але не дуже велика. а в кутку майстерні - листи дерева, заліза, фанери, металеві куточки. тепер стає зрозумілим, що ж будуть представляти наші уроки трудового навчання. і ось пройшла перша чверть. всі вже стало звичним: урок починається з пояснення прийомів роботи з новими матеріалами, потім - повторення техніки безпеки, і тільки потім практична частина. ми випилюємо лобзиком з дерева, випалюємо малюнки спеціальним апаратом, ремонтуємо шкільні парти та стільці і навіть самі сколочує табуретки, а на токарному верстаті вчимося виточувати різні за формою металеві деталі. навколо нас у майстерні тирсу і стружки, приємно пахне дерево, від розпеченого металу піднімається легкий димок - кипить робота. непросто вирізати ажурний дерев'яний візерунок, щільно прикрутити гайку, виточити деталь потрібної форми, підготувати рамку для стенду. зате як приємно, коли справа йде на лад. нас ще чекає шкільна автомайстерня. у нашій школі старшокласники самі зібрали карт, і ми будемо вивчати його внутрішній устрій, як його лагодити, якщо потрібно, і - найголовніше - як його водити! наш викладач все це знає і вміє. виявляється, в майстерні є своя бібліотека: «1000 рад майстрові», «деревообробні і столярні роботи», «вчися будувати сам», «як стати хазяїном у домі», добірка журналів «зроби сам» і ще багато корисних книг і довідників. я думаю, що уроки в нашій шкільній майстерні нам необхідні. адже кожен чоловік повинен вміти полагодити кран, вбити цвях (як каже моя бабуся). звичайно, зараз багато різної технічної апаратури, і в кожній області є свої фахівці, але уміння поводитися з найпростішими інструментами і виконувати необхідні роботи по будинку нікому не завадить.