13 (10.) 1. Випишіть лише синтаксичні словосполучення та побудуйте до них схеми. Залишений будинок, свіжа капуста, горобина ніч, макове поле, Гнути спину, читати лій кімнаті, поводитися гонористо, подрібнювати каву, сім учениць, ці миті, окрилений вірш, вживати терміни, іти з матір'ю, вітер у голові, Софія Київська, через помилку, у теп- щастям, більш досвідчений, кав'ярні й ресторани, Західна Україна, будемо прощатися, дуже швидко, бігти підстрибуючи, співати дифірамби. час минає, вдале фото, дієприкметниковий зворот, Азовське море, працювати з братом, дуже швидко, бігти стрибуючи, співати дифірамби

мурахи бувають чорні і рижі. вони дуже трудолюбиві.ці комахи знищують шкідливу гусінь.

щоб  повірити в добро, треба почати творити його.

треба тваринам. треба дорослим.

треба поступатися місцем старій людині. треба не ображати менших чи слабших. треба не давати списати, а сісти і розв'язати разом.

трема не ламати гілок дерев. треба взимку підгодовувати пташок. не ламати чужі речі і також не ламати свої. треба поважати труд батьків і всіх людей. не можна не слухатися а тимпаче грубіянити !

у деяких словах на місці «о» перед постійно наголошеним «а» треба вимовляти та писати «а», наприклад, у слові багатство.

перевірити правопис ненаголошенного голосного можна за зміни слова, або добранням спільнокоренневого слова: прибережний - берег.

існує правило, згідно з яким префікс «пре»   вживається замість слова «дуже». в слові «прибережний» префікс «при» позначає місцезнаходження, тому пишемо «прибережний». 

у прикметниках зі значенням присвійности, утворених від назв істот, пишемо суфікси -«ин» або «їн», наприклад, голубиний.

у рябчика в снігу два порятунки: перший — що під снігом тепло ночувати, а другий — сніг тягне з собою на землю з дерев усяке насіннячко на поживу рябчикові. під снігом рябчик шукає насіннячко, робить там ходи й віконечка вгорі для повітря. ідеш іноді в лісі на лижах, дивишся — з’явилася голівка й сховалася: то рябчик. навіть і не два, а три порятунки рябчикові під снігом: і тепло, і їжа, і сховатися можна від яструба.тетерук під снігом не бігає, йому б тільки переховатися від негоди. ходів великих під снігом, як у рябчика, у тетерука не буває, але влаштування квартири також чепурне: позаду відхідок, попереду дірочка над головою для повітря.сіра куріпка в нас не любить зариватися в сніг і літає ночувати в село на токи. перебуде куріпка ніч на селі й уранці летить по корм на те ж саме місце. куріпка, як я помітив, або дикість свою втратила, або ж від природи нерозумна. яструб помічає її перельоти, і, буває, вона тільки вилітати намірилась, а яструб уже чекає її на дереві.тетерук, я вважаю, значно розумніший за куріпку. одного разу було зі мною в лісі таке. іду я на лижах; день гарний, добрий мороз. відкривається переді мною велика галявина, на галявині високі берези, а на березах тетеруки живляться бруньками. довго я милувався, але нараз усі тетеруки кинулися вниз і позаривалися в сніг під березами. тієї ж миті з’явився яструб, упав на те місце, де позаривалися тетеруки, і почав ходити. просто над самими тетеруками ходить, а догадатися не може копнути ногою й схопити. мені це було дуже цікаво. : «якщо він ходить, то, певно ж, чує їх під собою, і дуже ж розумний яструб великий, а того немає, щоб догадатися й гребнути лапою на якийсь вершок чи два в снігу».ходить і ходить.забажалося мені тетерукам, і почав я підкрадатися до яструба. сніг м’який, лижі не шелестять; та тільки я почав об’їжджати кущами галявину, раптом провалився крізь присипаний снігом ялівець по самі вуха.вилазив я з провалу, звичайно, уже не без шуму й гадав: «яструб це почув і полетів».виліз і про яструба вже й не думаю, а коли галявину об’їхав і виглянув із-за дерева, яструб просто переді мною на короткий постріл ходить у тетеруків над головами. я вистрілив. він ліг. а тетеруки так були налякані яструбом, що й пострілу не злякалися. підійшов я до них, торохнув лижею, і вони з-під снігу один за одним як почали, як почали вилітати; хто ніколи не бачив, зомлів би.