Укажіть речення, у якому правильно розставлено розділові знаки:​

скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. вона скрізь: в журбі і в радості,   на весіллі і на похованні.

у журбі люди співали завжди. мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. дівчата та парубки - від розчарування та самотності.

коли не можливо сказати, залишається тільки співати. з піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. вона ніби заколисує журбу. бо розумієш, що ти не один. автор пісні пережив таке, що і ти.

важко було б пережити самотність і печаль без пісні.

"як змінюються берези навесні"

      щоранку, йдучи до школи, я милуюсь берізонькою, що росте навпроти нашого двору. з приходом весни, вона веселішає. кора вимита дощами та снігами стає на сонці яскраво-білою.ніжні зелененькі листочки пробиваються, щоб подивитись на сонечко.все тепліше стає надворі. вітер наче розчісує коси берізоньці, бавлячись її золотавими сережками.

      приклавши вушко до стовбура, мені здається, що я чую рух цілющого березового соку. а птахи, що першими повернулись з теплих країв, весело оспівують ніжність та велич цих білокорих красунь.

якби я потрапив у давній київ то обовязково б прихопив з собою відеокамеру та фотоапарат. і ось я у давньому києві найперше я зніму на відео камеру того часних відомих людей.зберу зразки зниклих рослин.знайду стародавні книги.зніму на відео камеру війни битви.це все я забиру з собою у теперішній і ще види сьогодні зниклих тварин.думаю це все змінити уявлення про давній київ.

родина-корабель, що несе людину через бурхливе море життя. родина є нам завжди, кожну мить нашого життя. наші батьки завжди про нас піклуються. всі напевно знають, що родина найголовніше в житті кожного з нас. може деяким дітям не пощястило і в них немає батька, або мами, або геть сирітка, це дуже погано. родина завжди . не дарма кажуть "родина-корабель, що несе людину через бурхливе море життя" і, це велика правда.