Іменник пишеться з НЕ разом у такому реченні: а) Найкраща показка – не/кулак, а ласка (Нар. творч.);
б) Перемагає не/дужий, а сміливий (Нар. творч.);
в) Комусь забава, а мені не/слава (Нар. творч.).

найбільше мені подобається розмовляти з мамою. я дуже люблю її цікаві розповіді, адже вона дуже досвідчена, багато мандрувала. моя мама це також моя подруга. вона завжди дасть пораду,підтримає у важку хвилину.

в її розповідях є багато повчального та корисного.я не знаю більш такої людини як моя матуся. 

хворий на грип

багатий на добро

автобус на замовлення

сталося за неуважності

вхід за запрошеннями

старший за віком

екзамен з мови

дяка василю

згідно з умовою

відповідно до завдання

осінні лебеді

моя подруга робить добрі осінніх лебедей.таке мистецтво називається орігамі.бере ножиці і робить ні сніжинки кружечки. потім бере клей і дуже дуже міно склеюєю розфарбовує. ось осінній лебідь і готов.це дуже деже красиво. 

давня весна                                                                         леся українка

була весна весела, щедра, мила,

промінням грала, сипала квітки,

вона летіла хутко, мов стокрила,

за нею вслід співучії пташки!

все ожило, усе загомоніло –

зелений шум, веселая луна!

співало все, сміялось і бриніло,

а я лежала хвора й самотна.

я думала: «весна для всіх настала,

дарунки всім несе вона, ясна,

для мене тільки дару не ,

мене забула радісна весна».

ні, не забула! у вікно до мене

заглянули від яблуні гілки,

замиготіло листячко зелене,

посипались білесенькі квітки.

прилинув вітер, і в тісній хатині

він про весняну волю заспівав,

а з ним прилинули пісні пташині,

і любий гай свій відгук з ним прислав.

моя душа ніколи не забуде

того дарунку, що весна дала;

весни такої не було й не буде,

як та була, що за вікном цвіла.