Розповідь на тему "шум листя- то мова моєї землі"

як добре, що шумлять дерева на вітрі. це пісня живої природи, бо дерева тінь і прохолоду людям і тваринам у спекотний день. зелена крона дерев - це місце, де птахи будують свої гніздечка і вирощують пташенят, яких годують комахами. а листя шумить і заколисує пташенят і старого дідуся на лавочці під

у недалекому минулому, коли наше суспільство керувалося абстрактними потребами загального характеру, а проста людина була таким собі "гвинтиком" велечезного маховика, василь симоненко однозначно заявив:

                                    на світі безліч таких, як я.

                                    та я, їй - богу, один.

з підтексту твору виразно вимальовується опоненти автора, для яких народ - сіра маса, натовп. це бюрократи, апаратники- демагоги, офіційні патріоти, що кожну мить "дбають" про свій народ, насправді обдираючи його.

ця ж думка утверджується кожним рядком прекрасного високогуманного вірша: "ти знаєш, що ти-":

                                            усмішка твоя-єдина,

                                              мука твоя-єдина,

                                            очі твої-одні.

звучить ця поезія пристрасно і переконливо. безпосередньо до нашого покоління звернена фраза: "гляди ж не проспи! ".

творчість василя симоненка в усі часи належатиме україні, бо, як писав олесь гончар, " співу свого, для думи своєї в щасливу мить народила його україна. і він-за прикладом найкращих наших поетів-синівською відданістю їй віддячив, напруженими чесним горінням душі".

[п о п р о ш ч а л о с']   [й а с н е]   [с о н ц е]   [з]   [ч о р н о й у]   [з е м л е й у]   [в и с т у п а]   [к р у г л и й]   [м' і с' а ц']   [з]   [с е с т р о й у]   [з о р е й у]