1. Складнопідрядним є речення А Крізь замерзлі шибки на долівку, на лаву й на тапчан цідиться ранкове жовте світло, а лід від нього на склі – блакитнуватий.
Б Зелене листя калини в’яне, засихає, а ягоди починають горіти ще яскравіше, наче кров калини достигає, набираючи буйної снаги.
В Квітуче, рожеве обличчя з красивими правильними рисами, добродушна усмішка й густий голос – усе це говорило про незвичайне здоров’я чоловіка.
Г Тільки серце моє крила туга німа, не втішала квітуча природа.
Д Стара розповіла, що в їхньому селі люблять співати народні пісні.
2. Складнопідрядним є речення
А Через глибокі сніги добираються на околицю, де самотою примостилась під двома старими тополями дідова хата.
Б Усе море скрізь чорніло, і тільки блищало широким кружалом ясне плесо проти самого місяця.
В Цієї пізньої пори в лугах усю калину вже зірвано – стоять голі кущі, з яких навіть листя пооблітало.
Г Тихо у вільсі, тільки іноді шелесне самотній листочок на гілці.
Д Увечері лелеки примарно бовваніли на гребені, стурбовано поклацуючи дзьобами.
3. Складнопідрядним є речення
А Льодок потріскує, видзвонює, ламаючись, висока трава шарудить, а калини все не видно, хоч і мала б з’явитись.
Б Стіл застелений чистою скатертиною, на лиштвах розбуявся зелений хміль.
В Ранковий ліс пронизаний гострими, широкими мечами сонця, що яриться густим полум’ям у синьому небі.
Г Село розляглось на узвишшях, довкола річки, озер та лугів.
Д Вікно з крайньої хати блимнуло вогником – і за спиною пропала дорога, дерева й усі хати.
4. Складнопідрядним є речення
А Журливе квиління ось ледве-ледве прорізалося, потремтіло-погойдалось і зникло, зоставивши в душі щемко-солодкий слід.
Б Дика груша облита білим молоком, і в тому пахучому білому молоці, що стиха піниться, бджоли неначе киплять.
В Десь під осінь, коли повітря запахне першими холодками, починають молоді півні битись поміж собою.
Г Під ногами шарудить сухе торішнє листя, затоплене шовковими водами молодої гострої трави.
Д Лід-ясенець, напнутий по калюжах, дзвінко ломився, і коли попадалося багато криги, то вона лунко тріщала.
5. Складнопідрядним є речення
А Сонце вже зійшло, випило досвітній туман, проте де-не-де віддалеки снувалися попелясті пасемця, але і їх скоро мало висушити сонячне проміння.
Б Небо наче вкрите голубуватим інеєм, і його свіжими пахощами пронизано все довкола.
В Луги стеляться широкі, по них де-не-де стоять стіжки сіна.
Г Табунець диких гусей, що танцював на зеленому моріжку, зривається й злякано летить понад річкою.
Д Жмуток променів протикав шибку, тремтів на сучкуватій вориняці, блідою плямою здригався на пережухлому гнізді кануперу й м’яти.
6. Складнопідрядним є речення
А Ген через річку видніє гатка, обсаджена вербами, далі – гребля, а біля греблі бовваніє млин.
Б За садком видко було чиюсь хатину стареньку, снігові намети підходили їй аж попід віконечка.
В Жеребець поволі осідає на задні ноги, робить стрибок і стелеться в наметі, збиваючи копитами хмару куряви.
Г Місяць, підводячись угору, пірнає в загустілу хмару, так що видніється лише срібний край.
Д Левади – як зелене полотно, а по ньому гаптовано то кущ верболозу, то калини.

«чи потрібно гарно вчитись, щоб досягти успіху у житті»

успіх – це розуміння моральне, соціальне, індивідуальне, духовне. і в кожному виді цього поняття ця ціль досягається мабуть по-різному. я змогла змінити в собі негативні риси і навчилась жити в злагоді з своєю совістю, , рідними і друзями. і зовсім неважливо яка я гарна учениця. якщо я прагну успіху у суспільстві – навчання це гарний стрибок в світ успішних, а далі розум  відходить на другий план, а уміння «вижити з акулами бізнесу» не зважаючи на мораль, хоча і маючи уміння нестандартно мислити теж є. а от в плані духовному, не таке вже важливе 10 чи 5 ти маєш з предмета, а головне ти – людина з мораллю, честю, совістю - і тобі буде шана від людей і рідних .

  народна мудрість "не копай другому ями,бо й сам упадеш",вчить нас бути добрими,щирими,справедливими до оточуючих.намагатись жити дружньо і в злагоді.не можна судити,ображати,кривдити інших,бо зло породжує зло.

  так,як запорукою успішності є допропорядні стосунки між людьми.

  життя дається нам на добрі справи,тому потрібно переймати усе гарне і добре у батьів і вчителів,які нас вчать.намагатись стати порядними людьми,чесними,щирими,ставитися з повагою до дорослих,робити більш добрих справ.а злого: брехні,неповаги,заздрості слід уникати,бо це руйнує життя.

  саме цьому нас вчить народне прислів*я"усе добре переймай,а зле уникай." 

1)осеньосень… ты пришла, как всегда, незаметно. еще вчера было лето с его буйством зеленой листвы, теплым солнцем, от которого искрилось беззаботное синее небо. ты пришла, и сразу стало понятно: это неотвратимо, и это всерьез. ты вошла в город незаметно, но сразу вступила в свои права, потому, что ты не умеешь иначе, потому что ты – королева…ты королева грустных дождей и печальных утренних туманов, черных мокрых деревьев, обнаживших свои души, и желтых листьев, шуршащих под ногами. ты прекрасна в своей тихой задумчивой грусти и неразгаданной вечной тайне, которую всегда приносишь и уносишь с собой, оставляя ее частицы в душах тех, кого ранишь в самое сердце.  ты всегда готична и всегда мудра. не все понимают и принимают твою мудрость и порой тебя за грусть. но эта грусть необходима. потому, что осень – это всегда очищение души после летней беспечности и беззаботности. осень – это время думать о вечном и время постигать вечность. это время расставания со всем искусственным и превнесенным в себя со стороны, время обретения себя. осень – это время постижения самых сложных и, одновременно - самых откровенных и очевидных истин, которые всегда были рядом, но оставались скрытыми от глаз в другое время. осень – это время самых пронзительных чувств, самой прекрасной и самой трагичной любви. осень – это время жить, время умирать и время возрождаться.позволь мне любить тебя, королева-осень. позволь подниматься высоко-высоко в твое до боли голубое, пронзительное небо в обрамлении золотых листьев. позволь впустить в душу твои затяжные дожди вместе с их чистотой и откровенностью их чувств. позволь надышаться твоим прозрачным холодным воздухом, пахнущим сыростью и одиночеством. позволь опускаться на землю твоими утренними туманами, целуя его капельками отлетающую листву. позволь умирать с каждым сорвавшимся с ветки листом и погружаться вместе с ним в сладостный сон на усталой земле, даря ей тепло и покой в преддверии долгой зимы. позволь мечтать о недолгом «бабьем лете» вместе с осенними цветами, которые всегда прекрасны в своей неброскости. позволь смотреть в низкое, затянутое серыми тучами небо карими глазами упавших на аллеи каштанов. позволь мне любить тебя, осень. позволь мне чувствовать себя любимой тобой…

сядь,стань,дістань,хлопець,дошка,сніг