(1) Василь Андрійович Симоненко поет як прекрасної, так і трагічної долі. (2) Він прожив усього неповних 29 років.(3) За життя бачила світ лише одна збірка поезії, але твори Симоненко дістали всенародне визначення.(4) З глибин людського життя вийшла його поезія, з горя і його звитяжної боротьби за незалежність виспівалася вона.(5) Він звівся у нашій поезії як молодий витязь, і так виразно чуємо його свіжий мажорний бадьорий голос.

1 ) Орфографічну помилку допущенно в реченні

А 1

Б 2

В 4

Г 5

2 ) Пунктуальну помилку допущенно в реченні

А 1

Б 3

В 4

Г 5

у недалекому минулому, коли наше суспільство керувалося абстрактними потребами загального характеру, а проста людина була таким собі "гвинтиком" велечезного маховика, василь симоненко однозначно заявив:

                                    на світі безліч таких, як я.

                                    та я, їй - богу, один.

з підтексту твору виразно вимальовується опоненти автора, для яких народ - сіра маса, натовп. це бюрократи, апаратники- демагоги, офіційні патріоти, що кожну мить "дбають" про свій народ, насправді обдираючи його.

ця ж думка утверджується кожним рядком прекрасного високогуманного вірша: "ти знаєш, що ти-":

                                            усмішка твоя-єдина,

                                              мука твоя-єдина,

                                            очі твої-одні.

звучить ця поезія пристрасно і переконливо. безпосередньо до нашого покоління звернена фраза: "гляди ж не проспи! ".

творчість василя симоненка в усі часи належатиме україні, бо, як писав олесь гончар, " співу свого, для думи своєї в щасливу мить народила його україна. і він-за прикладом найкращих наших поетів-синівською відданістю їй віддячив, напруженими чесним горінням душі".

багато речей українці прикрашають вишивкою. це дуже древня національна традиція.

широко розповсюджені деталі узору українських вишивок є древніми символами, значення яких не завжди зрозуміле нашим сучасникам. вчені стверджують, що пращури могли читати вишитий рушник, як книгу чи пам’ятну записку. також вишивкою оздоблюють одяг, наприклад, сорочки. вишивка має бути різною в залежності від статі, віку, сімейного та соціального статусу.

на жаль, багато традицій зараз забуваються, ми можемо і повинні їх зберегти.

дівчина троянди поливала,і кудись катилась хмара нова і сміялась осінь за вікном

_ _ _ _ _ =========, і ======== ~~~~~~ і ========  

(кто? ) дівчина - это подлежащее, выраженное существительным (подчёркиваем одной чертой).

дівчина (что делала? ) поливала - это сказуемое, выраженное глаголом (подчёркиваем двумя чертами).

поливала (что? ) троянди - это дополнение, выраженное существительным (подчёркиваем волнистой линией).

это сложное предложение, поэтому в нём несколько грамматических основ, т.е. по три подлежащих и сказуемых.

(что? ) хмара - это подлежащее, выраженное существительным (подчёркиваем одной чертой).

хмара (что делала? ) катилась - это сказуемое, выраженное глаголом (подчёркиваем двумя чертами).

хмара (какая? ) нова - это определение, выраженное подлежащим (подчёркиваем волнистой линией).

катилась(куда? ) кудись - это обстоятельство, выраженное наречием (подчёркиваем чёрточка-точка, чёрточка-точка)

(что? )  осінь - это подлежащее, выраженное существительным (подчёркиваем одной чертой)

осінь  (что делала? )  сміялась - это сказуемое, выраженное глаголом (подчёркиваем двумя чертами).

сміялась (где? )  за вікном - это обстоятельство, выраженное наречием (подчёркиваем чёрточка-точка, чёрточка-точка).

усі свійські тварини походять від диких предків. найраніше, у середині кам'яного віку був собака; предками його були вовк і, можливо, шакал. наприкінці кам'яного віку були і свині, вівці, кози, велика рогата худоба, згодом — коні. свині походять від диких європейських і азійських кабанів, вівці — від диких європейських овець, кози — від гвинторогого козла, велика рогата худоба — від тура, коні — від тарпана і коня пржевальського. з глибокої давнини людина вела безперервний добір свійських тварин, залишаючи на розплід як плідників ті особини, в яких та чи інша спадкова ознака була найпомітнішою і найбільше задовольняла вимогам (економічним, естетичним тощо). усі інші особини не допускалися до розмноження і використовувалися для задоволення господарських потреб (на м'ясо, як робоча худоба тощо). спочатку цей добір був несвідомим (для задоволення потреб, без мети поліпшення чи виведення), а далі поступово почав набувати характеру примітивного методичного добору.