Добрати спільнокореневі слова до слів :кава ,воля, роса, безліч, ранок.

Як ви думаєте, що таке добро? а що таке зло? всієї своєї історії людство намагається відповісти на ці вічні питання. давайте поміркуємо разом. мені здається, що добро в першу чергу пов'язане з умінням радіти і співчувати, співпереживати, відгукуватися на відчуття інших і тримати свою душу відкритою.коли ми говоримо про людину «добрий», то маємо на увазі, що він готовий ' прийти на іншому, роблячи це не заради вигоди, не на показ, а безкорисливо, за велінням серця.але чи можна бути добрим взагалі, ніяк не проявляючи доброту в справах? мені здається, навряд чи. а чи можна примусити людину бути добрим? неможливо! у ійців із цього приводу є цікаве прислів'я: «ви можете змусити коня підійти до води, але не можете змусити її пити». добрі справи люди здійснюють за велінням серця, за наказом совісті, а не з примусу.чи є початком доброго відношення до людей уміння прощати? але необхідність і готовність прощати спричиняє за собою етичний пошук. як співвіднести доброту і поблажливість, провину і покарання? відповіді на ці складні питання нам доводиться вирішувати все життя.але мені хочеться, щоб ви в будь-якій життєвій важкій ситуації пам'ятали слова габріеля гарсіа маркеса: «завжди знайдуться люди, які захочуть заподіяти тобі біль. але потрібно продовжувати вірити людям, тільки бути трохи   обережніше»

  кожна людина прагне чогось досягти у житті. хтось мріє про запаморочливу кар"єру, хтось -про здоров"я та щастя. але кожна людина хоче дружну та злагоджену родину.

  на мою думку, якщо в сім"ї панує лад,то все інше здаватиметься не таким важливим і складним. адже на багато легше жити, якщо знаєш, що вдома тебе чекають люблячі батьки або слухняні діти. сімейні сварки дуже різко відбиваються на дитячій психіці, та й для дорослих це морально складно.

  уявімо на хвилинку самотню людину,яка не спілкується з батьками,бо не може знайти з ними спільну мову. у неї не має родини. невже таку людину можна назвати щасливою? вона кожного дня прокидається у порожньому будинку, йде на роботу де на неї дивляться з докором та подивом, повертається додому,а її там ніхто не чекає. мені здається, такий хід подій нікому не сподобається. так чому ж люди самі руйнують своє щастя? чи не легше промовчати, поступитися, вибачитися, щоб уникнути сварок та конфліктів?

  отже,я вважаю ,що не потрібні ані багатства, ані кар"єра,якщо не має злагоди у родині. а якщо в сім"ї лад, то нащо ж клад?

у нього довгий нic

може вiн дicтати кокос

закусити десятком груш

i сам собi влаштувати душ