ТЬ БУДЬ ЛАСКА ПОТРІБНО!
"Визначте відміну й групу поданих іменників"
казкар, гонорар, дощомір, яничар, зброяр, кавалер, ковзаняр, каменяр,
картопляр, маляр, килимар, перукар, інженер, менеджер, байкар, столяр, двір, кобзар, ювіляр, тренер, голкіпер, аптекар, пісняр, Ігор, Володимир.

моя улюблена пора року зима.взимку багато свят та подарунків.коли багато снігу на мене чекають багато веселощів та гарного настрою адже всі катаються на санчатах,ліплять сніговиків та грають в сніжки.ще мені дуже подобається краса зими,як яскраво виблискує сніг на сонці та прижмурює мої очі.зима найкраща пора року!

нещасна,неправдива людина,що добровильно й легко зрикаеться ридной мови.щаслива,праведна людина,що в радости и гори будуе слово своей земли.цуратися мову ,звичай ридного краю,його людей-означае скаличити свою душу,зрадити самого себе.а людина що втратла себе-уже не людина.вона не може ани плидно працювати,ани повноцинно розвиватися.така людина,немов уражена смертельною заразною хворобою,-уси вид ней намагаються знаходитись подали вид ней,бо разом з нею бути неприемно.нещасни,прокляти батько й мати.що народжують перевертнив.видцуратися ридной мови означало позбутися закодованих у ний добра.правди.чести,щирости.зрикшись цих якостей,людина втратила б не лише кровни звьязки з народом але й власний моральний коринь.

коле-дієслово, інфінітив - колоти, недоконаний вид, перехідне, дійсний спосіб, теперішній час, 3-я особа, однина, i дієвідміна, присудок.

не можна чекати милості від природи після того, що ми з нею зробили. велике творіння  боже, колиска людства, втілення  краси i добра. з перших кроків людини на землі  вона годувала своїми , давала тепло . минали віки. людина розвивалася, розумнішала, вчилася користуватися дарами i силами i "довчилася", на жаль, до знищення хiросiми i нагасакі, до чорнобильської та японської катастрофи. а природа - це ж краса! це могутні ліси, горді гори, безмежні степи, це сонце чи місяць в небі. все це оспівано в народних піснях) i в творах великих митців.i краса ця щедра. ліси - дарують нам свіже, повітря. поля годують нас хлібом, на луках i степах пасуться тварини, що нам молоко i м'ясо. годують нас рибою i несуть наші кораблі водоймища. i все це добро просто гріх не шанувати, не берегти. адже людина сама - частинка природи. i щасливою може бути, лише за умови досягнення гармонії, в злагоді з довкіллям. в іншому разі вона перестає бути людиною. i так завжди. перетворила людина природу на свою служницю, намагаючись силою взяти її скарби - i тепер не оббереться лиха. споконвіку вважалося сенсом життя кожного: посади дерево, збудуй дім, вирости сина. нас на землі кілька мiльярдiв. якби ж то кожний посадив деревце! а якщо кожен знищить по дереву? ! схаменіться, люди! будьте людьми!