Визначити речення, у якому немає займенників. *
1 балл
А У всякім подвір'ї — свої повір'я.
Б Хвилина годину береже .
В Хороший товар сам себе хвалить.
Г За добру справу всі люди беруться

одуванчик белый прзрачный

" красивий яр, а не сумна прірва". 

не можливо називатися культурною людиною, не знаючи своєї мови. а ось в цьому нам помічниками стануть словники. фразеологічний , наприклад, зробити нашу мову красивою та живою. завдяки фразеологізмам вона може почати виблискувати веселкою, бо наш народ над цим працював не одне століття. а в деяких ситуаціях навіть підскаже, як діяти. етимологічний пояснить чому, слова саме так, як їх   вірніше застосовувати, де вони будуть більш доречні. наприклад, витинанка - це зовсім не людина, яку витинають, виганяють, а вызерунок.   тлумачний словник розтлумачить коротко та зрозуміло значення слів. мены здається, слово "видолати" буде доречнішим у довгоочиківанній важкій справі, ніж подолати. для мене стало відкриттям, що "лава"-це не тільки місце для сидіння й маса з вулкану, а й спосіб шикування в шеренгу.

я вже не кажу про словники перекладів, без яких неможливо написати листа чи твора на чужій, чи не зовсім рідній мові. а ми ж живемо у країні де своя мова для багатьох ще залишається малознайомою.

словник епітетів розкаже про все, конкретизувавши його на всі боки. наприклад,   бажання буває безтямне, полум"яне, шалене, щемливе й так декілька десятків епітетів.

всих словників в одному маленькому творі не опишеш. але те що вони край потрібні любій розумній та освідченній людині, думаю, зміг довести. 

осінній плач -дощ.сказав би кожний ,але це непростий дощ це плач осіні.коли йде дощ це осінь сумує за літом ,за теплом,загарною погодою і теплим вітром.

людське неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.

люди, їх мі усі вони зовсім різні й чимось неповторні. вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.

так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у цій пісні «червоне - то любов, а чорне - то журба»

бо й справді, кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.