Запишіть речення, розставте розділові знаки, лідкресліть відокремлені
приклади
1.Для мене особисто Львів місто моєї душі.
2.Найменша дочка його Соломія студентка сільськогосподарського та
інституту пильно оглядала подвір'я.
3. Гризуни наприклад ховрахи завдають багато шкоди полям.
4.А він орел шумить клекоче мов щось важливе розказати хоче
5. Як рибалка я повинен бути людиною поважною і розсудливою.​

опинитися просто неба (переведите на это выражение, и я вам скажу наречие – если это очутиться под открытым небом, значит: без жилья, на улице, в переносном значении – без работы, без средств к существованию)  ,намокнути до останьої нитки (полностью) ,кинутися з усіх ніг ( швидко ) ,не мати кінця-краю(нескінченно, безмежно) ,йти як не своїми ногами (неуверенно, пассивно),спати без задніх ніг (недвижимо)  ,жити на широку ногу (багато)

працьовитим я можу назвати всіх,хто працюе на земль,бо ці люди фактично нам те,на що жити: хліба,овочі,пряності - все це вони кропіткою працею виростили на своїх полях та ланах

авжеж, я підтримую цю думку, адже справжній друг — це людина, якій беззастережно довіряють і на яку завжди можна покластися. в основі справжньої дружби — неписаний «кодекс», який стверджує необхідність відвертості, щирості й безкорисливості.

чи є актуальними віддані дружні взаємини сьогодні, коли людям бракує часу для спілкування, чи не замінюються вони приятельськими — заснованими на спільності справ і відпочинку? звісно, час вносить певні корективи, однак дружба і любов завжди залишатимуться найвищими цінностями, адже вони емоційно збагачують життя, наповнюють його радістю взаєморозуміння.

отже, друзів, на відміну від батьків чи батьківщини, ми можемо собі вибирати. ними стають тільки люди, близькі по духу, за своїми на життя, ті, хто уміє віддавати, не чекаючи і не вимагаючи нічого натомість, прощати недоліки. правду кажуть: щоб людину пізнати, треба друзів її знати.

я не имеюбоевых наград,горжусь отцами,помня неустанно,что ордена и шрамыпостоянноу ветерановна груди горят. горят онисквозь тысячи ночей, бередят память годы фронтовые, ранения, увечья роковые, глаза бессонницей измученных врачей.вас, нецелованныхбезусых пацанов,война рвала на клочьяи дырявила,в полях дивизиии армии оставиладосматриватьсюжеты вечных снов. я истину, конечно, не открою. земля отчизны не случайно плодородна, обильно политая кровушкой народной, тысячелетие брала в себя героев.превозмогаятрудности и боль,не соглашаясьна вторые роли,неистовым накаломобщей волив войне исполнилирешающую роль.к тем, кто погиб,библейская строка,что мертвыев веках не имут сраму,и ту войну,ту мировую драмупотомкамне забыть наверняка! я - родомиз другого поколения,послевоеннымназывается оно,но к подвигам нетленнымя давнопочтенное имеюпоклонение.причастен к ним и искренне горжусь, что славу воинскую бережно наследую, что с вами вместе радуюсь и бедую и что в наследника достойного гожусь.когда приходит май,то над рекойцветами белымидеревья полыхают.под нимистарые солдаты отдыхают-они навечноуходят на покой.безжалостно вас годы мелют в прах, но на поверку, когда совесть просит, идут неспешно те, кто в сердце носит святую память о боевых друзьях.я не имеюбоевых наград,не ,что ждет там - впереди,но ордена на грудиу ветерановпусть всегда горят!