мова — це характер і духовна могутність народу. саме він дає їй силу й красу. у своїх піснях він творить зразки неперевершеної поезії, а його генії і таланти високо підносять авторитет рідного слова, вплітаючи у вінок своєї культури найкрасивіші троянди. отакі квіти вплели в той вінок і т. г. шевченко, і леся українка, і олександр довженко, і олесь гончар та інші генії українського народу. нас, українців, знають інші народи по безсмертних творах наших співвітчизників. краса українських народних пісень давно до себе увагу видатних знавців фольклору і в нас на батьківщині, і за її межами. один з російських письменників натхненно сказав про українське слово: "українська музика та поезія є найрозкішніша, найзапашніша з усіх гілок світової народної творчості". саме українські думи передавалися національними гомерами-кобзарями, які дивують розмахом козацької відваги. на високості людського духу підносить мову рідної україни геній тараса шевченка. у його творах легко і природно звучить слово. я пишаюсь і плекаю кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших предків. треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим.
Ответ дал: Гость
випав перший сніг, діти повибігали на вулицю.
прийшла осінь, і пташки відлітають у теплі краї.
аня зробила всі уроки, але мама не повірила їй.
бабуся зв"язала шарф, щоб коля не застудився.
Ответ дал: Гость
завжди треба думати, що кажеш. у народі кажуть : "слово ранить сильніше за шаблю". якщо погарячкує, та скажеш людині так звану "правду", потім охолонеш-є а як тій людині жити, думаючи, чи правда те, що ти наговорив у гніві? навіть пробачивши, вона буде сумніватися і в тобі, і в собі, і у ваших відносинах.
говорять, що людина 6 рочків вчиться розмовляти, щоб потім усе життя намагатися втримати свій язик за зубами. треба буди досить розумним, щоб не говорити в гніві, чи не думаючи. порахуй до десяти, а ще краще, до тисячі чи мільйона, перед тим, як образити людину.
Ответ дал: Гость
Щедра горобина росте у нас в україні ошатне дерево - горобина. щоосені визрівають на ній червоні ягоди, які стають дуже смачними після перших морозів. про це добре знають пташки. зимою, коли пухкий сніг вкриває землю, пташкам важко знайти їжу. звірям, що не у сплячку, наприклад, білкам, теж нелегко - холодно їм та голодно. тоді й стає в нагоді горобина: її ягідки висять на гілках, неначе запрошують пташок та звірів попоїсти. пташки та білочки радо пригощаються ягідками. до самісінької весни на дереві горобини працює "їдальня". а коли приходить весна, пташки та звірі віддячують щедрому дереву за добро: пташки захищають горобину від гусіні та інших шкідливих комах, а з ягідок, що заховали білочки, виростають нові деревця. так і вони один одному. і всім добре - і птахам, і звірям, і горобині.
Популярные вопросы