Діалог на тему потрібно завжди говорити правду 10-12 реплік

петрик сьогодні попросив у мами 50грн і прийшов додому з порожніми руками. мама питає: -сину,а де всі гроші? - їздив до бабусі і потратив усі гроші,,просто сьогодні ми повинні були поїхати донеї,а ти вже це зробив,тоді залишимося вдома. зараз я бабусі і,мамо, не сам зателефоную! -але мені потрібно дещо спитати у неї, я тобі потім слухавку.-а що ти хочеш в неї спитати? цікаво! -петрику, тобу про це знати не треба,все я звоню! телефонна розмова: -привіт,мамо, а до тебе сьогодні дійсно петрик приїзджав? -ні,доню,а з чого ти це взяла? -та просто він мені сказав,що всі кишенькові гроші витратив,на те,що їхав до тебе.-знову бреше,ну що ж це таке? -добри тоді,бувай..після телефонної розмови: -мамо,а чого ти мені слухавку не дала? -та просто..де всі кишенькові гроші? я знаю,що ти не їздив до бабусі у село,і гроші ти не витратив на автобус,кажи! -я на всі 50грн купив те,що ти мені ніколи не дозволяєш їсти! -петрику,запам*ятая: "яка б солодка була не правда,а гіркою правда, кажи завжди правду! "-вибач , запам*

якщо хочеш щось мати, треба попрацювати.дарма ніколи нічого не дістається. наприклад, ти захотів пиріжків, але ж треба їх спекти, ти хочеш нову мобілку, але ще ж треба на неї заробити.

тож не барись, до праці берись!

я не имеюбоевых наград,горжусь отцами,помня неустанно,что ордена и шрамыпостоянноу ветерановна груди горят. горят онисквозь тысячи ночей, бередят память годы фронтовые, ранения, увечья роковые, глаза бессонницей измученных врачей.вас, нецелованныхбезусых пацанов,война рвала на клочьяи дырявила,в полях дивизиии армии оставиладосматриватьсюжеты вечных снов. я истину, конечно, не открою. земля отчизны не случайно плодородна, обильно политая кровушкой народной, тысячелетие брала в себя героев.превозмогаятрудности и боль,не соглашаясьна вторые роли,неистовым накаломобщей волив войне исполнилирешающую роль.к тем, кто погиб,библейская строка,что мертвыев веках не имут сраму,и ту войну,ту мировую драмупотомкамне забыть наверняка! я - родомиз другого поколения,послевоеннымназывается оно,но к подвигам нетленнымя давнопочтенное имеюпоклонение.причастен к ним и искренне горжусь, что славу воинскую бережно наследую, что с вами вместе радуюсь и бедую и что в наследника достойного гожусь.когда приходит май,то над рекойцветами белымидеревья полыхают.под нимистарые солдаты отдыхают-они навечноуходят на покой.безжалостно вас годы мелют в прах, но на поверку, когда совесть просит, идут неспешно те, кто в сердце носит святую память о боевых друзьях.я не имеюбоевых наград,не ,что ждет там - впереди,но ордена на грудиу ветерановпусть всегда горят!