Стежка блискавка веселка дим об эднуэ те що​

княгиня i рабиня мандруючи понад старим днiпром свiтанками, удень i вечорами, вночi, пiд чистим зоряним шатром, перед вогнем, що руки грiв теплом, я думкою летiв через тумани. туди, в минувшину далеких днiв, коли дiди, забутi й незабутнi, уперше стали мiж високих гiр, оглянули широкий виднозiр, за поколiння дбаючи майбутнi. трудилися у потi своїх чiл, орали землю, ставили оселi, воздвигли городи i частокiл i в клопотi буденних трудних дiл сади садили, будували села. сварилися, бо рiд iшов на рiд i плем'я кров братерську проливало, на князя князь iшов, i був розбрiд, i знов був мир, за рало брався рiд, русi знамена сонце читати далі

людину який боїться дурних речей

зважаючи на творчість в. сосюри, я все ж маю думку, що справді істинність щирих почуттів людини - невідємне багацтво її інтимного світу. томущо, саме оте свіже й не порочне відчуття любові - благо тієї людини, яка має його завжди по життю. такими відчуттями просякнута його творчість. вони зрушують усі перешкоди, руйнують неприязнь і наповнюють людську душу  добром.

      украінці здавна навчалися прикрашати вишевкою рушники,скатертини,сорочки,і т.д.кожен край мав свої візерунки.                                                                                 кожна госпадиня повина була вміти вишивати вишевкою.обовьязково дівчата вишивали собі весільні рушники.а мати намагалаль як най кращє прикрасити вишивкою одяг своєї родини.                                                                                             обовьязково вишивали тільки на білій тканини,червоними та чорними кольорами.тому що кольори вишивки мали свое значення.вишиванка це гордість країни.дуже шкода що зараз не носять нашу українську вишиванку.