У рядках з твору Лесі Українки «Пан гуляв у себе в замку, - /У ярмі стогнали люди...» провідним художнім засобом є
А алітерація
в гіпербола
Б порівняння
Г гантитеза
​

в народі кажуть : " хто не працює, той не їсть".

праця одна з найважливіших потреб людини. і не лише тому, що треба їсти. непрацююча людина, не приносить користі ні собі, ні іншим. її життя стає безглуздим та ледачим.ледар їсть чужий хліб. а це несправедливо! він  руйнує і тіло, й душу.

  щоб такій людині, треба його змусити працювати. тому, якщо хочеш щось отримати, зроби це, а не чекай від інших. 

справжня людина, на мою думку, живе заради інших. справжньою можна назвати чесну і справедливу людину. в усі часи справжніми людьми вважалися патріоти, що віддавали життя на захист рідного краю від загарбників, крім того, справжня людина це ще й гарний робітник, який робить свою справу, не дивлячись ні на труднощі, ні на погане здоров’я. справжня людина це людина чуйна і обачна, яка вміє творити добро і в усьому бачить тільки прекрасне. це людина, яка робить користь не тільки собі, але й оточуючим. вона творить добро і несе радість іншим. справжня людина завжди готова прийти на

повість відрізняється від оповідання перш за все тим, що вона більш-менш послідовно витримана в рамках певного літературного стилю. у повісті, як правило, дійсність відображається не безпосередньо, а постає перед нами у світлі авторської інтерпретації, забарвлена певним художнім осмисленням.

по́вість  — епічний прозовий   твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом,  а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом  та оповіданням.

оповіда́ння  — невеликий прозовий  твір, сюжет  якого ґрунтується на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа.

подорож до моря

вже сонечко в море сіда;   у тихому морі темніє; прозора, глибока вода, немов оксамит, зеленіє. на хвилях зелених тремтять червонії іскри блискучі і ясним огнем миготять, мов блискавка з темної тучі. а де корабель ваш пробіг, дорога там довга й широка біліє, як мармур, як сніг, і ледве примітне для ока. рожевіє пінистий край; то іскра заблисне, то згасне… ось промінь остатній! прощай, веселеє сонечко ясне!