Часто люди прагнуть піднятися життєвими східцями вгору - до посади чи вищого суспільного кола. У той же час багато хто стає бранцем та жертвою власних не підтверджених реальністю амбіцій. З іншого боку, кажуть, що треба йти через терни до зірок. Чи варто завжди йти до мети й чи кожна мета - життєво важлива? (на прикладі п'єси "Мартин Боруля")

зважаючи на творчість в. сосюри, я все ж маю думку, що справді істинність щирих почуттів людини - невідємне багацтво її інтимного світу. томущо, саме оте свіже й не порочне відчуття любові - благо тієї людини, яка має його завжди по життю. такими відчуттями просякнута його творчість. вони зрушують усі перешкоди, руйнують неприязнь і наповнюють людську душу  добром.

точно не знаю,думаю что б)

1)обіцянка дядька дениса2)війна мами і тітки дори3)"випадково" помирились4)рак у жерелі свиснув( або дядько денис виконує обіцянку)

5)втеча груш6)мрії про пакульську бібліотеку та дорогу

7)стихі і вірші-се 8)історія корови маньки9)корова в бандеролі(це не обов"язково писати, по

10)невдале прощіння11)поїздка в ирій

1.як ти вітаєш, так і тебе вітатимуть.

2.слово чемне кожному приємне.

3.прислухайтесь до корисних і добрих слів, навіть якщо це дитяче лепетання.

4.ми маємо один рот, але два вуха, щоб більше слухати і меньше говорити.

5.який голос, такий і відголос.