Собразом антона корецкого(м. старицький "оборона буші)

знайшла тільки дві цитати:

"такий гарний, хороший, з русявими кучерями, синіми очима і білим панським лицем"

"-ну, виросли ми; а він стрункий такий став, та моторний, та дужий"

народився у чугуєві в україні, походить з родини військового поселенця. одним із його предків був український козак ріпа. хлопцем учився у місцевій іконописній майстерні. в 20 років подався до столиці російської імперії - санкт-петербургу.

з 1883  року в петербурзькій малювальній школі, у 1864-1871    роках  — у петербурзькій академії мистецтв (учень і. кримського), яку закінчив з золотою медаллю і відбув у студійну подорож до італії  і франції

за конкурсне полотно «христос воскрешає дочку іаіра» рєпін отримав право на шестирічне перебування за кордоном в якості академічного пенсіонера за державний рахунок.

рєпін самовільно скоротив перебування за кордоном, де був у 1873-1876  рр., хоча витратив час на вивчення музейних збірок та творів сучасних французьких майстрів. більше того, дещо несподіваний у вчинках художник виставив деякі свої твори в паризькому салоні, незважаючи на заборону петербурзької академії. сам малював відносно мало. для звіту передав у академію полотно казково-театрального характеру «садко у підводному царстві» (1876). за пізнішими оцінками найбільш цікавими були етюди монмартру та веля.

книга - мій вірний друг і порадник                 книга — це скарбниця знань, яка містить духовні надбання багатьох попередніх поколінь. у моєму житті книга завжди посідала важливе місце. я пам'ятаю враження раннього дитинства, коли я познайомився зі своїми першими книжками — українськими казками — які мені читала мама. згодом, навчившись читати, я відкрив для себе захоплюючий та дивовижний світ, який дарують нам книги. які це прекрасні відчуття — розгорнувши милі сторінки, поринути у світ, який створив письменник своєю майстерністю, слідкувати за життям улюблених персонажів, вболіваючи за них та майже зливаючись з ними.                 книги — морська глибина,         хто в них пірне аж до дна,         той хоч і труду мав досить,         дивнії перли виносить.         (і. франко)