Яка подія сталася в 1840 році​

                                  наше відкриття.                                                                                                               план.                                                                                                   1.загін у лісі.                                                                                                             2.мурашник.                                                                                                               3.мурашина мова.                                                                                                       4.дослідження хлопців про мурах.                                                                             5.наукове відкриття. 

мають на увази ,що ця людина має мандрівний характер.

леся українка написала чудовий вірш "хвиля". провідна тема поезії - опис морського пейзажу, роздуми над майбутньою долею. приводом до написання цього твору стала поїздка до євпаторії, де леся українка перебувала на лікуванні. вірш належить до пейзажної лірики, зокрема, мариністичної. ліричним героєм виступає хвиля, котра уособолює у собі мінливість, непостійність. на мою думку, головним є образ моря, в котрому постійно відбуваються зміни, щось приходить - щось відходить, і гармонія. леся українка використовує такі художні засоби, як: епітети (хвиля смутна), порівняння (може, буде там покірно,мов рабиня, тихо, вірно), метафори (хвиля йде). я вважаю, що головну думку поезії відтворено в останній строфі:

чи полине

межи сестри, межи милі,

вільні хвилі,

розтечеться, розпливеться,

знову сили набереться,

потім зрине

і гучна,

і бучна,

переможно валом сплесне

і воскресне?

у творі переважають почуття сумніву, але незаперечної надії у світле майбутнє, вся поезія лесі українки пронизана вірою і сподіваннями. вірш написаний хореем. твір справив на мене досить глибоке враження, так як пейзажна тематика для мене є досить близькою. до цієй теми автор звертається у творах "спогад із євпаторії", "тиша морська". у зарубіжній літературі цю тематику можна простежити у віршах пушкіна "до моря", жуковського "море".

людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.