Із скількох осіб складалася група підтримки Івана Сили на чемпіонаті Республіки

княгиня i рабиня мандруючи понад старим днiпром свiтанками, удень i вечорами, вночi, пiд чистим зоряним шатром, перед вогнем, що руки грiв теплом, я думкою летiв через тумани. туди, в минувшину далеких днiв, коли дiди, забутi й незабутнi, уперше стали мiж високих гiр, оглянули широкий виднозiр, за поколiння дбаючи майбутнi. трудилися у потi своїх чiл, орали землю, ставили оселi, воздвигли городи i частокiл i в клопотi буденних трудних дiл сади садили, будували села. сварилися, бо рiд iшов на рiд i плем'я кров братерську проливало, на князя князь iшов, i був розбрiд, i знов був мир, за рало брався рiд, русi знамена сонце читати далі

1.дивовижна природа наступаючого дня. 

2.перспективи .

3.обурення хлопця через появу тосі.

4.захоплена розповідь юрка до своєї супутниці.

5.зустріч із зграєю качок.

6.безвідповідальне ставлення юрія.

7.рятівниця тося.

8.дикі каченята на волі.

9.мінливість товаришування з сільськими хлопцями.

10.сподівання юрася.

11.пекучий сором за свої вчинки.

коли я прочитала вірш в.бичка "ти думаєш, деревам не болить? ", у мене він викликав почуття жалю до природи. яка вона незахищенна від людської і, нахабства, малодушшя. ми отримуємо від природи все: корисні копалини, чисте повітря,що  так необхідне для нашого життя, овочі та фрукти, затінок в спеку. так давайте же берегти та любити природу, бути вдячними їй за наше життя.

коли возьмеш чуже той втратиш своє!