Як ти думаєш завдяки чому Клим зміг подолати в собі страх і виховати сміливість і кмітливість

наступного літа юрко повернувся до села, як і раніше його радісно зустрічали хлопці, а йому було соромно дивитись їм в очі, але він тепер вислухав кожного і радів їхнім розповідям. він стояв і подумки шукав навколо тосю. і ось, нарешті, сором’язливо вона вийшла з хати з вудочкою, привітно усміхнулась юркові і запропонувала усім разом підти до річки.

вірш написаний 1919р.

жанр: сонет, філософська лірика

тема: любов до природи й людини, всього живого і красивого.

ідея: автор показує радість життя та його неповторність.

основна думка: треба пройти догий шлях щоб зрозуміти та відкрити для себе "солодкий світ".

жудожні засоби:

-епітети

-метафори

-порівняння

1. завдання вчительки 2. насмішки   майбутнього майстра велосипедного   спорту 3. добра бабуся, та дід трохим. 4. дорога до лісового озера. 5. страшна розповідь про химеру 6. таемниця. і нічна варта. 7. вивчення бібліотеки. 8. митькозавр стеценка із юрківки. 9. велечезні сліди на березі. 10. невдала операція “курка”. 11. нічний розіграш васі. 12. майбутні пригоди хлопців.

наша пам’ять--дивовижний інструмент. дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. і не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. і нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості-- є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. нам легше забути, ніж пам’ятати. особливо, якщо це стосується чогось нам непотрібного, можливо, навіть ганебного,бо в кожного свої скелети у шафі.   наше минуле--це досвід. досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. і якби ми не мали цього досвіду, то жити б змогли без помилок. хіба таке можливо? ні. не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведіді б не мали історії! а як писав о. довженко: «народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців»