Влада грошей і золота "гобсек" оноре де цитати

Цитати про владу золота «гобсек» золото — ось духовна сутність всього нинішнього суспільства.  (гобсек) «а хіба можуть відмовити тому, в кого в руках мішок золота? » світом править — золото, золотом править — лихвар. що таке життя, як не машина, яку приводять в рух гроші ? ? «щоб здійснити свої примхи, ми потребуємо часу, засобів і зусиль. так от, у золоті все це є у зародку, і воно все дає у житті». з усіх земних благ є тільки одне, досить надійне, щоб людина прагнула його. це. золото. у золоті втілено всі людські сили» цитати з твору «гобсек» біда — кращий вчитель. в горі можно багато чому навчитися, дізнатися ціну грошам, ціну людям. (гобсек) так краще вже самому тиснути, ніж дозволяти, щоб інші на тебе тиснули. що стосується моралі — людина скрізь однакова: скрізь йде боротьба між бідними і багатими, скрізь. щаслива людина — тема нестерпно нудна! вдячність — це борг, який діти не дуже охоче приймають у спадок від батьків. щоб пролити свою кров, треба її мати, милий мій, а в тебе в жилах замість крові — грязь. якщо людяність, спілкування між людьми вважати свого роду релігією, то гобсека можна було назвати атеїстом. а по-вашому, тільки той поет, хто друкує свої вірші? будинок і його мешканець були під стать один одному — зовсім як скеля і що приліпилася до неї устриця. це […] людина, яку можуть терзати турботи, але не докори сумління, яку відчуття займають сильніше, ніж думки, по виду душа пристрасна і палка, а внутрішньо холодна, як лід. життя — це складне, важке ремесло, і треба докласти зусиль, щоб навчитися йому. коли людина дізнається життя, випробувавши його прикрості, фібри серця у неї загартуються, зміцніють, а це дозволяє їй керувати своєю чутливістю. щоб не забруднити лакованих чобітків, походжаючи пішки, важливий пан і всякий, хто силкується наслідувати його, готові з головою зануритися в бруд. адже я виявився випадковим хранителем її таємниці, а жінка завжди ненавидить тих, перед ким їй доводиться червоніти. у хворих дивні примхи. вони, як діти, самі не знають, чого хочуть. надвечір людина-вексель ставала звичайною людиною, а злиток металу в його грудях — людським серцем.

джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

жив у лісі старий вовк, який вирішив більш нікого не ображати. але його не схотіли зрозуміти одноплеменники-вовки і самі почали на нього нападати. вони це робили, бо хотіли, щоб він передумав. сподівалися пояснити, що лише безсилий може бути добрим.

вовк почав і справді бути полохливим. скрізь йому вважалися його брати, які чатують на нього.

одного разу він крався лісом та шукав ягід і грибів. раптом він змушений був зупинитися, бо почув   шерех кущів. вовк почав потроху підходити до них, а сам готовий був чкурнути подалі. чим ближче вовк, тим сильніше трясеться рослина. 

старий зрозумів, що над ним знов бажають посміятися. і так йому соромно стало за себе, що він стрибнув у сам кущ і закричав: "виходьте, я більше вас не боюся! "

кущ припинив трястися, і звідтіль вийшов маленький зайчик.

більше вовк не боявся, бо зрозумів, що постійний страх страшніший за все і вводить в оману полохливого.  

остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який

відчуває відповідальність за себе, за свій спосіб життя та за тих, хто близький йому. він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та соломії. його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.

  соломія — волелюбна, у боротьбі за волю вона виявляє справжній героїзм, рішучість і наполегливість. загубившись у плавнях, ця ніжка і безстрашна жінка не опустила рук у розпачі, а «зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто й завзято, з вірою, що її широкі і високі груди зламають усі перешкоди». вольовий і сміливий характер соломії автор характеризує так: «спокійною, грізно-спокійною» з'явилась соломія до турецької жандармерії; такою ж «спокійною» вона й вийшла зі страшною звісткою, що остапа передадуть російській владі.