Одного літнього дня перед паликопою омелько кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував. широкі ворота з хворосту були відчинені навстіж. густа тінь у воротах повітки при ясному сонці, при ясному сонці, здавалася чорною. ніби намальований на чорному полі картини, сидів кайдаш в білій сорочці з широкими рукавами. кайдаш стругав вісь. широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. на сухому високому лобі набігали густі зморшки. кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною». «здорові загорілі жилаві руки»«, і «густі дрібні зморшки» і «сухорляве й бліде лице». він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони плуги та рала і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках. гроші втікали до шинкаря. панщина поклала на кайдашеві свій напечаток».
воля душі – це абстрактне явище, це порив бажання людини до нових, чистих та прекрасних висот, без богемного бруду та отруйно „рожевої” фальші, які вичікують у кожному темному провулку нашого необізнаного та небезпечного життя.
воля душі – це ривок до небес, це пристрасна ейфорія людських почуттів, емоцій, переживань, вражень. вони невпинно, ніби в ритмічному танку: то поєднуються, то розділяються, то притягуються, то знов, відштовхуються.
Популярные вопросы