«вже павлусь був чималий пахолок, а вона (мати) ще возилася з ним. як з маленькою дитинкою. було власними руками годує, а він, телепень, тільки глита та, як той пуцьвірінок, знов рот роззявлює».· «як кладе його спати, то сама і стеле, і роздягає, і хрестить, і ще й котка співає, неначе над годовничком».· « вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки. не то, щоб ціп або косу у раках подержав,— не взявся й за лопату, щоб одгребти сніг од порога, або за віник, щоб вимісти хату».· «щастя, як горох з мішка, так і сиплеться на нашого павлуся, і урожай у його луччий, як у других, і корів нема »· « павлусь за весь день і пари з рота не пустить; хоч би часом чого і схотів, вже не попросить: якось йому і слово важко вимовити. тільки йому й роботи, що цілісінькій день їсть (а лопав здорово) та спить. на перині, лізе на піч поспати ще у просі. пообідає і знов »· «лучалось, наймит вернеться з поля і навідається до павлуся, а тому й голову важко держати на плечах».· «якби вечорниці збирались біля моєї хати, то, може б, і пішов».· «се мій скарб, се мені бог у вікно вкинув! а що? »· «найшлась і дівчина, що, як той скарб, сама до його лицялась. послав йому господь і діточок покірних, працьовитих, не таких, як він і віку йому таки чимало протяг господь: до білого волосся доспався. спав, спав, аж поки навіки не заснув»
Популярные вопросы