Твір на тему у чому полягає сила людського характеру

Кажуть, що сила людського характеру безмежна. та чи справді людина, яка опинилась в екстремальній ситуації, може бути витривалою, стійкою духом? я вважаю, що може. чудовий приклад цьому — оповідання видатного американ¬ського письменника джека лондона "жага до життя".  герой оповідання, повертаючись додому після вдалих пошуків золота, пере¬живає цілу низку різноманітних почуттів. вони передусім стосуються його фізич¬ного й морального стану.  вдалі пошуки здавалося б, усе добре. можна їхати додому, радува¬ти своїх близьких чудовою знахідкою. але сувора доля приготувала головному ге¬рою випробування. спочатку йому довелося зіткнутися зі зрадою товариша білла. коли головний герой вивихнув ногу, білл вирішив залишити товариша напризво¬ляще. але той не загинув. як же боляче було йому усвідомлювати цю він ішов, долаючи біль.  згодом герой відчуває змореність, холод пустелі. починає надокучати голод. головного героя мучить біль у ногах, які він роздер до крові. та ось у палітрі від¬чуттів відбуваються зміни. річ у тому, що герой виявив неабияку сміливість при зустрічі з ведмедем. він не злякався навіть вовка, який переслідував його кілька днів. герой зрозумів, що можна перебороти свій страх.  отже, виявляється, що в надзвичайній ситуації людина може виявити силу свого характеру і здолати усі перешкоди. 

1. холоп троекурова оскорбил отца дубровского, тот потребовал объяснений, но троекуров по гордости своей их, конечно же, не принес, да ещё и обманным путем завладел имением дубровских. сын узнал об этом позже, пытаясь отомстить "убийце" своего отца.

«кирила петрович сел ужинать и только тогда, не видя дубровского, хватился о нем. троекуров велел тотчас его догнать и воротить осердился и вторично послал того же слугу сказать андрею гавриловичу, что если он тотчас же не приедет ночевать в покровское, то он, троекуров, с ним навеки рассорится»

2.троекуров, желая отомстить, добивается, с шабашкина, несправедливого судебного решения: кистенёвка, поместье дубровского, которым тот владеет на законных основаниях, переходит к кириле петровичу. сам дубровский, чув­ствуя своё бессилие и поражённый свершившейся несправедливостью, сходит с ума.

зима. белый пуистый ковер. деревья в снегу. искрящийся, белый, перерожденный мир. все затихло. деревья уснули, а птицы спрятались в свои гнездышки. но тишина не вечна, и юркая маленькая белочка, выскочив из своего дупла, быстро-быстро пропрыгала по ветке, покрытой искрящимся снегом. лес постепенно оживал, просыпался, и лишь деревья, как вечные стражи, гордо возвышались над землей, продолжали спать, о тех пор пока кто-нибудь не поревожит лес и его жителей. игривый ветерок стряхивал с ветвей деревьев снежинки, а они, летя, блестели и искрились в лучах восходящего солнца. еще вчера оно пряталось за серым, а потом и вообще почти черным небом, а сегодня искрилось , отыгрываясь и за вчерашний день. возможно завтра опять будет буран, метель, вьюга, но сейчас выглянуло истнное лицо зимы, не искаженное яростью, оно настоящий лик зимы солнечен, блестящ и идеален в своей ровности линий.