Твір на тему (мотиви світової скорботи в ліриці лермонтова)​

Объяснение:

Ще за життя ліричні твори М. Лєрмонтова принесли йому славу другого поета після Пушкіна, але справжнє значення його ліричної спадщини відкрилося вже після його смерті. А поетична чарівність його віршів приваблює читача і сьогодні.

У віршах поета відбилися всі його творчі інтереси, моральні і художні пошуки, особисті переживання, навіть Суспільні явища його часу. З цих творів можна зрозуміти, які друзі і вороги його оточували, які події хвилювали світ, які проблеми вирішувались.

І все ж провідний мотив його лірики — це мотив самотності, на яку приречена людина. Для ліричного героя Лєрмонтова виходу з цього стану немає. Ні кохання, ні дружба не дають йому позбавитися відчуття самотності:

Пусть я кого-нибудь люблю:

Любовь не красит жизнь мою...

Живу — как неба властелин —

В прекрасном мире — но один.

У вірші "Нет, я не Байрон, я другой..." Лєрмонтов звертається до образу Байрона, щоб показати витоки цього почуття. Байронівська "світова скорбота" знаходить відгук у серці ліричного героя. Але Лєрмонтов живе і творить за інших історичних обставин. Байрон відобразив пробудження самосвідомості людини, а покоління Лєрмонтова несе тягар розчарувань у можливостях людини, її прогресивної ролі в історії. Тому в "душе моей, как в океане, надежд разбитых груз лежит", тому почуття песимізму охоплює його ліричного героя.

наступила зима,

начались холода,

и иду по зимней дороге я.

я иду по дороге,

и у меня замерзают ноги,

но когда я смотрю на эту белую красату,

то я улыбаюсь и дальше

нельзя быть злым человеком. у него никогда не бывает друзей. всегда надо и того, кого обижают. тогда хорошие друзья будут с тобой

рядом. в трудную минуту они и тебя. вот и говорят: «ты –

и тебя ».