Чорны замак Альшанскі”

1. Што аб’ядноўвае персанажаў – “герояў” і “злачынцаў” у рамане? Абгрунтуйце адказ.

2. Чаму Антону Космічу ўдалося расчытаць спачатку шыфр, а затым выкрыць і само злачынства - смерць М. Пташынскага?

3. Пра якія яшчэ злачынствы ідзе гаворка ў творы? Як да іх ставяцца персанажы – прадстаўнікі міліцыі, Косміч, Стася і інш.? чаму ў сюжэце ў ролі “следчага” па волі аўтара на першым плане – Косміч, а паралельна, але на другім плане – прафесійныя следчыя?

4. Выпішыце цытаты з тэксту, у якіх аўтар выказвае свае адносіны да гісторыі, мінулага і сучаснага Беларусі. Ці згодны вы з разважаннымі аўтара?

5. Якімі сакрэтамі стварэння дэтэктыва падзяліўся пісьменнік з чытачом? Чаму ён зрабіў гэта адкрыта?

6. Што У. Караткевіч сказаў у рамане пра веды, адукацыю, культуру? Што, на думку пісьменніка і некаторых яго герояў, ёсць паказчыкам цывілізацыі і цывілізаванасці народа

мурманск, троянкер раиса львовн

озера, как волшебные зеркала.  

небо, как голубой шатёр.

степь, как бескрайнее море.

трава, как сказочный ковёр.

пам’ять серця про грізну війну

слово «війна» завжди викликає у мене асоціації з кровопролиттям, стражданнями, холодом та голодом. друга світова війна, в якій брала участь 61 країна, а це приблизно 80 відсотків всього населення землі,   мала величезний вплив на долю людства.   воєнні дії відбувалися впродовж 40 місяців на територіях 40 країн. усього було мобілізовано 110 мільйонів чоловік по всьому світу. за весь період війни людські втрати досягли 50-55 мільйонів чоловік, з них на фронтах загинуло 27 мільйонів людей.

війна в пам’яті тих, кому довелося її пережити назавжди залишиться тяжким спогадом. багато книжок написано про цей тяжкий період історії. моїм головним джерелом інформації про події того часу служать телепередачі, фільми та книжки, а не розповіді моїх близьких, які на власні очі бачили війну.

мій прадід, наприклад, пройшовши всю війну і отримавши два поранення, ніколи не любив розповідати мені про те, що йому довелося пережити.  

перед святом дня перемоги мій прадід діставав свою фронтову шинель з безліччю медалей. він завжди мовчки, зі сльозами на очах дивився на свої нагороди. по його обличчю можна було здогадатися, де були його думки. інколи прадід починав розповідати якусь фронтову історію, але обривав свою розповідь на половині і ніколи вже її не продовжував.       я часто замислювався, чому він не розповідає мені про свої подвиги, про своїх бойових товаришів, про поранення. напевно тому, що він прагне назавжди позбутися тих тяжких спогадів. спогади про війну, це також спогади про загибель фронтових товаришів, про страждання дітей, про голод та холод. тільки тепер я розумію, що ці спогади були для нього дуже важкими.

я низько вклоняю голову перед подвигами людей. світла вам п’ямять та низький уклін!

это точно говорил обломов в романе гончарова "обломов" в диалоге обломова и посетившего его дом пенкина