это письмо мальчику.лидии михайловне его было жаль.и она нашла способ хоть как то мальчику.
Ответ дал: Гость
одного разу, в останній день семестра, ми з друзями пішли на замок. на горі, під замком є закинута тур. база, і дві багатоетажні будівлі. ми там гралися, сміялися, жартували, раділи останньому дню в семестрі. і ось ми вирішили піти в одну з багатоетажок. ми знаємо що там нікого нема, і вона давно покинута. коли ми підходили то побачили світло в одній із кімнат другої будівлі, вона була дальше від першої. ми зупинилися. стоїмо. і ось відкриваються двері того будинку, виходить дід. ми не знаємо хто то був, можливо охоронець, можливо зовсім випадкова людина, але ми налякалися, і що духу тікали звідти.
p.s. якщо написати що то було темного, морозкого вечора. лампочка блимала, і по стінам ходили тіні. буде страшніше
Ответ дал: Гость
Стихотворение " детство" наполнено радостью, оптимизмом. мальчик с удовольствием вспоминает катание с горки, чтение книг, рассказы бабушки и представляет себя одним из персонажей. для него детство - счастливая пора. вот какова последняя строка его лирического шедевра : "весело текли вы, детские года ! вас не омрачали горе и беда. "
Ответ дал: Гость
когда казакки начинают все рушить в поисках спирного и напиваются до сыта
Популярные вопросы