Отзыв к стихотворению "степь"едешь, едешь-степь да небо, точно нет им края. и стоит вверху, над степью, тишина немая. нестерпимою жароювоздух так и пышет; как шумит трава густая, только ухо слышит. едешь, едешь-как шальныекони мчатся степью; вдаль курганы, зеленея, убегают цепью. промелькнут перед глазамидве-три старых ивы, -и опятьв траве волнамиветра переливы. едешь, едешь-степь да небо, степь, всё степь, как море; и взгрустнётся поневолена таком просторе.

в тёмном небе бродят тучи,

а в воде видна луна.

дует ветерок летучий,

а вода слегка мутна.

  они его меняли на клобук. царь иоанн искалуспокоенья. в подобии монашеских трудов  … димитрия-царевича; в то время. ты, говорят, был в угличе. пимен. ох, помню!

робінзон допіміг мені зрозуміти що і в злиднях можливо найти якусь втіху, що в якомусь злі можна і треба знайти добро.потрібно бути працьовитим бо без праці він не досягнув  би такого успіху якого він мав на острові, і приручених, і  друга такого як пятниця. без праці всього цього він не мав би.тому я зрозумів що головне в житті це праця  бо без неї нічого в тебе не вийде.