Які з наведених подій відбулися в період нової економічної політики

тильзитский мир развязал руки обоим союзникам в новых   территориальных приобретениях. а это, в свою очередь , неизбежно вело к обострению противоречий между ними. война франции с россией становилась неизбежной.

для многих поколений вхождение в античность началось и, похоже, неизменно будет начинаться с гомеровских поэм «илиада» и «одиссея». эго первые художественные памятники античности, которые нам известны. герои поэм давно стали хрестоматийными, близкими нам людьми, нашими духовными спутниками. их создатель для эллинов был фигурой почти мифической, предметом гордости, олицетворением мудрости и художественного совершенства. когда греки говорили «поэт», было очевидно, что имелся в виду гомер. он вызывал поклонение как бог. «илиада» и «одиссея» были для греков чем-то вроде библии. с гомера начиналось образование в античности, им же оно и завершалось. философ дион хризостом («златоуст») так отозвался, имея в виду поистине неисчерпаемость великих поэм: «гомер каждому: и мужу, и юноше, и старцу – дает ровно столько, сколько каждый из них в состоянии взять». великий философ платон выразился лаконично: «…этому поэту греция обязана своим духовным развитием». александр македонский после разгрома персидскою царства завладел огромными сокровищами, среди которых был богатый ларец. в нем великий полководец держал рукопись «илиады», с которой никогда не расставался. каждый день он приобщался к ней перед сном; это было его любимое произведение, настольная книга. из 470 папирусов, обнаруженных в египте в 1919  г., 270 включали в себя отрывки из поэм гомера.

из-за начавшейся феодальной раздробленности не было единства среди князей,так как каждый князь выступал только на своей стороне,поэтому удеьная русь стала лакомым куском для монголо-татар.исход борьбы мог бы быть другим,если бы русь не преодолела бы феодальную раздробленность,то есть государство было бы уничтожено и поделено между наследниками золотоордынских ханов.

під час великого посту 1653 року нікон оголосив проведення церковної реформи, що мала на меті уподібнення російської церкви іншим православним церквам. йшлося про обрядові і літургійні відмінності, що сформувалися протягом кількох віків між православними церквами. відмінності стосувалися кількості пальців, якими виконувалося хресне знамення, кількості разів вимови слова «алилуя» під час служби, напрямку руху процесії навколо святинь, кількості просфор при причащенні, написання імені ісуса.підняте ніконом питання реформи знайшло повну підтримку царя олексія, у перекладах богослужбової літератури надав київський монах єпифаній славинецький. 1654 року реформи були затверджені церковним собором, окрім обрядових особливостей постановлено було також у відповідність з візантійськими і богослужбову літературу.проте реформа знайшла ів і призвела до розколу церкви на прихильників реформи — «ніконіан» та ів — «старообрядців» або «розкольників», яких очолив аввакум петрович. аввакум вважав, що старі російські книги краще відпові православній вірі, тоді як нікон керувався політичними мотивами — бажанням оволодіти константинополем і служити у святій софії в співслужінні з константинопольським патріархом.владна підтримка ніконіанських реформ вирішила їх успіх. прихильників старого обряду 1656 року було постановлено відлучати від церкви, а згодом і піддавати суворим карам. так, був страчений митрополит коломни павел, ув'язнена і загинула від голоду бояриня феодосія морозова. широко практикувалося спалення заживо вірних у зрубі, зокрема 1682 року такої участі зазнав і сам протопоп аввакум. переслідування старообрядців спонукало їх до втечі до глухих районів московського царства або закордон.