Розвиток української мови у період середньовіччя

середньовіччя

значний інтерес викликає художнє надбання xv—xviii ст. , яскравим виразником духовного контексту доби в якому є забезпечена глибоким історичним корінням полімовність. саме на цей час в україні припадає створення основного масиву новолатинської літератури (термін європейського літературознавства, який охоплює твори різних жанрів, написані латинською мовою, починаючи з епохи відродження). літературна латиномовна спадщина європейських народів, попри низку спільних ознак, володіє виразними національними рисами. тісна взаємодія із польсько-литовськими складовими західного світу в коді літератур результувала вироблення українськими митцями прийнятного способу духовно-культурного синтезу власної та перейнятої традицій.

самобутнім явищем середньовічної літератури є полемічні твори івана вишенського, мелетія смотрицького, феофана прокоповичата ін

пиренейский полуостров был завоеван арабами к 718году, и на бывших испанских землях они образовали эмират, входящий в состав халифата омейядов. в 756 году был образован независимый кордовский эмират, а в 929году кордовский халифат. в1031 году он распался на множество мелких эмиратов.

клинопись — наиболее ранняя из известных систем письма. форму письма во многом определил писчий материал — глиняная табличка, на которой, пока глина ещё мягкая заострённым тростником или деревянной палочкой для письма  выдавливали знаки. отсюда и "клинообразные" штрихи.

клинопись развилась из пиктографии — примитивного рисуночного письма, содержавшего свыше полутора тысяч знаков-рисунков. каждый клинописный знак а их насчитывалось около четырех сотен — мог в зависимости от контекста читаться как слог и как одно целое слово. для людей, знавших язык, выбор того или иного чтения знака не составлял особого труда, т. к. лишь 70 — 80 знаков были наиболее употребительными. кстати, в них почти невозможно было узнать исходный знак-рисунок.