Між корінням умостилася метка( я..ірка.- какую букву здесь вставить? )

не можна чекати милості від природи після того, що ми з нею зробили. велике творіння  боже, колиска людства, втілення  краси i добра. з перших кроків людини на землі  вона годувала своїми , давала тепло . минали віки. людина розвивалася, розумнішала, вчилася користуватися дарами i силами i "довчилася", на жаль, до знищення хiросiми i нагасакі, до чорнобильської та японської катастрофи. а природа - це ж краса! це могутні ліси, горді гори, безмежні степи, це сонце чи місяць в небі. все це оспівано в народних піснях) i в творах великих митців.i краса ця щедра. ліси - дарують нам свіже, повітря. поля годують нас хлібом, на луках i степах пасуться тварини, що нам молоко i м'ясо. годують нас рибою i несуть наші кораблі водоймища. i все це добро просто гріх не шанувати, не берегти. адже людина сама - частинка природи. i щасливою може бути, лише за умови досягнення гармонії, в злагоді з довкіллям. в іншому разі вона перестає бути людиною. i так завжди. перетворила людина природу на свою служницю, намагаючись силою взяти її скарби - i тепер не оббереться лиха. споконвіку вважалося сенсом життя кожного: посади дерево, збудуй дім, вирости сина. нас на землі кілька мiльярдiв. якби ж то кожний посадив деревце! а якщо кожен знищить по дереву? ! схаменіться, люди! будьте людьми!

я згодна з сократом, який сказав, що знає лише те, що нічого не знає.   як  незвичайно це не було б, вважаю, що й про себе нічого не знаю. не можу бути впевнена, що не злякаюсь у пожежі чи іншій біді та зроблю те, що повинна. що не скажу того, про що . що не забуду найважливіше, коли буду почуватися щасливою. 

хто може бути впевненим в тім, що в злиднях чи великій біді не втратить людського обличчя? не можна бути впевненим навіть у собі, тому це висловлення сократа для мене взірець мудрості.