опинитися просто неба-залишитись без нічого,намокнути до останьої нитки-сільно змокнути,кинутись з усіх ніг-швидко побігти,не мати кінця краю-багато місця,йти як не своїми ногами-не звично йти,спати без задніх ніг-міцно спати,жити на широку ногу-гарно жити.
Ответ дал: Гость
мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.
Ответ дал: Гость
але потрібно докладати багато зусиль щоб зберегти природу.не забруднювати річки,не вирубувати ліси, не винищувати рідкісних тварин. якщо чесно я так і написав
Ответ дал: Гость
жили -були якось два півникі.півники були дуже гарні з різнобарвними пірями на хвостах. якось один півник сказав іншому: - " у мене красивіший гребінець ніж у тебе! " а другий сказав : ні,у мене гребінець кащий! ш сварилися вони аж до обіду. поки у них не вірвався терпець, і вони побилися. вони один одному повискубували піря і пообдирали хвости. потім,коли вони стомилися битися,то півники побачили,що вони вже не такі гарні,і що вних зовсім не лишилося піря.і ті гарні гребенці за які вони так старанно билися стали як ганчірки!
Популярные вопросы