10 речень з кличним відмінком

-привіт, васильку. 

-привіт, маринко. 

-як у тебе справи?

-добре, а у тебе?

-також. ходімо до мене додому на чай.

-ходімо!

    що таке щастя? впевнена, що кожен з нас хоча б раз у житті задавав собі це питання, намагався визначити для себе поняття щастя. і для кожного щастя – це щось своє, щось, що ти відчуваєш постійно, а нестачу цього відчуваєш особливо різко і боляче.

                        для когось щастя – це успішно складена сесія, для когось – нові черевички. ще для когось палке кохання і здоров'я    рідних.

            думаю, я щаслива людина. і ти теж. ми з тобою красиві, здорові, розумні і добрі люди. ми маємо свою мету, до якої прямуємо. і свою мрі ти щасливий тому

якщо подивитись на світ і на свої проблеми з такої точки зору, стає зрозумілим, що ми щасливі люди, просто не завжди вміємо помічати і цінувати щастя, яке в нас є. хтось колись сказав:

працюй, ніби тобі не потрібно грошей,

люби, ніби тобі ніхто ніколи не завдавав болю,

танцюй, ніби ніхто на тебе не дивиться,

співай, ніби ніхто тебе не чує,

живи, ніби на землі

живи і будь !

вчора бабуся ірина розповідала діткам те що вона колись бачила, і це її дуже сильно вразило. ось і ввечері в парку дітлахи обсіли її, як курчата квочку і вона почала розповідь.

  - одного гарного, зимнього ранку коли я ще була маленька я пішла грати на двір. коли я вишла я грала на вулиці з своїми друзями. ось ми дуже довго грали і загубила свою рукавичку. ми всі її шукали, а я дуже сильно змерзла в руки і пішла додому. коли я прийшла, то там були зачинені двері. я хотіла зігріти руки в кишенях, але там був сніг і я не могла покласти туди руки. я знову пішла до друзів. вони в мене звичайно запитали чому я повернулась. і я розповіла. мої руки почали покриватися морозом і я ледве ними ворушила. мому другові сашку стало мене дуже шкода і він дав мені свої рукавички, а сам пішов додому. напевно за іншими. ми   ще грали і сашко також потім прийшов. я дуже була вдячна йому. потім коли я почала віддавати йому його рукавиці вон сказав мені, щоб я в них йшла додому. я звичайно дуже йому була вдячна і зразу не хотіла погоджуватись, але згодом я взяла його рукавиці і пішла додому. двері були зачинені тому, що моя мама ходила в магазин. потім я їй все розповіла і вона дуже добре оцінила вчинок сашка.  діти я хочу, щоб ви завжди були такими дружніми і одим одному.  цей вчинок можна назвати подвигом.

це ж залежить від людини, погодьтеся. для когось і потопаючу людину врятувати — не подвиг. а іншому подолати власні лінощі та взятися за пилососа вже за щастя, і здається, ніби подібні дії заслуговують гарненького ордена з стрічечками! а може воно і справді так? і немає, до речі, нічого смішного. навіть і такі подвиги мають мати місце у повсякденні. бо можна ж взагалі вирішити, що життя без подвигів можливе. і тоді не буде ніякої мотивації братися за того пилососа. особливо, якщо всі навколо не хочуть визнавати значущості цього локального вчинку! ; )) цей вчинок можна вважати подвигом. втім, гуглянці, якщо ви вчинили щось епохальне, а ніхто не поспішає це визнати — не засмучуйтесь. прийде час і вас оцінять, а поки що… спасіння потопаючих — справа рук самих потопаючих, так що приймайтесь за власне винагородження! ; ) як ви це зробите — то вже діло ваше. може тортик купите, може нову одежину. а може замахнетеся на нові добрі вчинки і подвиги? ! ; )