Твір нарис у публіцистичному стилі про Всеволода Нестайка. БУДЬ ЛАСКА ДО ТЬ ​

нещасна,неправдива людина,що добровильно й легко зрикаеться ридной мови.щаслива,праведна людина,що в радости и гори будуе слово своей земли.цуратися мову ,звичай ридного краю,його людей-означае скаличити свою душу,зрадити самого себе.а людина що втратла себе-уже не людина.вона не може ани плидно працювати,ани повноцинно розвиватися.така людина,немов уражена смертельною заразною хворобою,-уси вид ней намагаються знаходитись подали вид ней,бо разом з нею бути неприемно.нещасни,прокляти батько й мати.що народжують перевертнив.видцуратися ридной мови означало позбутися закодованих у ний добра.правди.чести,щирости.зрикшись цих якостей,людина втратила б не лише кровни звьязки з народом але й власний моральний коринь.

через-прийменник

ліс-іменник

звиваючись-відокремлене означення

лягла-дієслово

вузька-прикметник

дорога-іменник 

осінь – гарна пора та ностальгічна пора…пора світлого смутку, різнокольорового листя та дощу. я вважаю, що дощ – це просто неймовірна погода.можна комфортно влаштуватися на підвіконні, дивитися на сповзаючі по склу краплини і просто мріяти з чашкою запашного чаю.а можна вдягнутися, взяти парасольку та піти на прогулянку з друзями. сміятися та хлюпати по лужах.адже ми самі створюємо настрій, тому саме ми можемо створити «свій» дощ…

в україні чудова мова-співуча,ніжна ,лагідна.це мова поетів і музик.бо   українська мова справді ллється,наче музика.бо коли чуєш такі чудові рядки,так хочеться співати.любіть україну щиро,усім серцем,адже вона у нас ,як ненька,єдина!