Провідміняйте кількісні числівники.
100, 1778, 896, 764, 646.

якщо граки прилетіли ранше середини березня, сниг зійде рано

журавлі прилетіли раньше - весна рано

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.

-привіт, олег. як справи?

-все нормально. бачиш, ось морозиво їм.

-а навіщо обгортку кинув на землю?

-ну то й що? тут і без мене багато сміття.

-так цього не було б, якби кожен слідкував хочаб за собою. 

-що ти маєш на увазі?

-тобі подобається ,коли у лісі чи в парку сміття?

-ні.

-але чому це постійно трапляється?

-бо багато людей не забирають з собою своє сміття.

-то виходить, що багатьом подобається жити на сміттєзвалищі? ми заслуговуємо лише на таке, якщо самі його створююмо. навколо нас те, що ми зробили.

-я підняв обгортку. пробач, мені дуже соромно. я зовсім не хочу жити на смітнику, бо я людина. тепер я розумію, що і тут треба чинити по-людськи. бо лише ми відповідаємо за те, що нас оточує. 

влітку на дачі прокидаєшся вдосвіта, виходиш надвір, а там сонце, пташки, шум бурхливої річки чи моря. йдеш на прогулянку і сонце так і припікає в голову. настрій піднімають співи птахів. відчуття сил дає шум бурхливої річки. і лише подих вітру дає наснагу новим .