Коли татари напали на село за сестрою

так повинна.якби не було дисциплини то вси б бигали по школи,на уроках розмовляли и грали на телефони.дисциплина в школи найважливиша.якщоб не було дисциплини то учителя не успивали розказувати тему,тому що весь урок успакаювалиб учнив.також в школи був би безлад.тому саме главне в школи це учёба и дисциплина.

в майбутньому я бачу украину дуже мальовнычою державою.на кожний вулыци квитнуть каштаны.люды зустричають схид и захид сонечка ,и радиють новому дню.ось такою я бачу украину в майбутньому.

у недалекому минулому, коли наше суспільство керувалося абстрактними потребами загального характеру, а проста людина була таким собі "гвинтиком" велечезного маховика, василь симоненко однозначно заявив:

                                    на світі безліч таких, як я.

                                    та я, їй - богу, один.

з підтексту твору виразно вимальовується опоненти автора, для яких народ - сіра маса, натовп. це бюрократи, апаратники- демагоги, офіційні патріоти, що кожну мить "дбають" про свій народ, насправді обдираючи його.

ця ж думка утверджується кожним рядком прекрасного високогуманного вірша: "ти знаєш, що ти-":

                                            усмішка твоя-єдина,

                                              мука твоя-єдина,

                                            очі твої-одні.

звучить ця поезія пристрасно і переконливо. безпосередньо до нашого покоління звернена фраза: "гляди ж не проспи! ".

творчість василя симоненка в усі часи належатиме україні, бо, як писав олесь гончар, " співу свого, для думи своєї в щасливу мить народила його україна. і він-за прикладом найкращих наших поетів-синівською відданістю їй віддячив, напруженими чесним горінням душі".