До ть зробити словотвірне гніздо із слова сніг

влітку наша родина інколи (часто) іздить на море. мені там дуже подобається.

  море вражає своєю величчю. коли сонячна погода, воно добре і лагідне. але як же воно змінюється у негоду! величезні хвилі здіймаються на декілька метрів угору. а з кольором стає щось неймовірне. при невеликому   штормі море стає різнобарвне. майже на горизонті воно темносинє, потім тонка смужка яскраво-бірюзового кольору, а до самого берегу - коричневе від глибинних водоростей.

  мені подобається таке різне море : лагідне і загрозливе. я дуже хотів би і в цьому році поїхати до нього. 

  а з мякоті кокосову олію

украина - большая семья. нужно, чтобы все украинцы поняли, что мы одна семья. у нас красивые  язык и культура. когда мы все будем добрыми, вежливыми и жить в любви друг к другу, то у нас будет счастливая семья украинцев. тогда у нас будет крепкое государство.

                              моя майбутня професія

кожна людина хоче бути щасливою. однією зі складових щастя звичайно ж є робота. улюблена робота. а якщо людина отримує за улюблену роботу і пристойну винагороду то це вже велике щастя! це, звичайно, жарт, а от вибір майбутньої професії справа дуже серйозна і відповідальна. і братися за неї треба якомога раніше, бо як то кажуть: «старого собаку нових трюків не навчиш»!

батьки з дитинства ставилися до мене як до особистості. завдячуючи цьому, я ніколи не соромилась своїх уподобань, завжди залишалася сама собою, не підлаштовуючись під чужу думку. тож, мій шлях до вибору майбутньої професії був вільним. але не легким.

точні науки мене не вабили. я завжди губилася в світі цифр та розрахунків. думки про абстрактні речі стомлювали мене.

оскільки мої батьки люди аж ніяк не прагматичні: тато актор і режисер, мама хореограф і письменниця, тож і мене перемогла творча натура (хоча я не дуже вірю в те, що тут причетна спадковість). просто мені завжди хотілося зробити цей світ кращим або ж увічнити його красу на папері чи то словами, чи то фарбами.

а якщо чогось хочеш досягти треба докласти зусиль. і я наполегливо вчилася малювати, писати вірші, старанно вивчала іноземні мови (щоб мати змогу спілкуватися з будь-ким). а перебудова світу «на краще» почалася з "братам нашим меншим" собакам. і це не рік, не два, а майже все життя.

здавалося, що з вибором професії проблеми не буде. та де там! щоб отримати вищу художню освіту треба спочатку оволодіти ненависною ! а для того, щоб поповнити лави кінологів, знань з біології замало хімія стоїть на кордонах моєї мрії і не пускає до бажаного! професія перекладача? цікаво, але дещо обмежено…

тривалий час я вагалася з остаточним вибором вищого навчального закладу, де б я могла отримати всі необхідні знання, що до країни щастя. до країни, де я зможу спробувати все, бути всим, відчути справжнє задоволення і дарувати людям радість. і врешті зрозуміла, що професія «актор театру та кіно» саме той золотий ключик, що відкриє дверцята до здійснення мрії.