рідна мова живе з людиною всюди і завжди, без неї, як і без сонця, повітря, води, рослин, людина не може існувати. зречення рідної мови, неповага до неї є рівноцінним до неповаги батька й матері, це веде до найбільшої кари — духовного каліцтва. людина, яка не цінує культуру та мову свого народу, не може бути повноцінним членом суспільства. мова — це душа народу. немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова.
Ответ дал: Гость
я прийшов до лісу рано навесні, коли ще в низинах лежав сніг. і побачив маленьку ніжну квіточку, яка невідомо як пробилась крізь шар мерзлого грунту." хто ти, люба? "-спитав я її. а вона лиш мовчала та хиталася на вітру. підказали через сон дерева : " це -пролісок. він один прокинувся у таку холоднечу."
я нахилився ще нижче до незрозумілої синьої квітки. і почув : " сонечко, грій дужче, бо холодно мені. весно, я чекаю тебе. моїх брати і сестри вже простелили тобі доріжки у лісі, щоб ти не заблукала."
виявляється. що ця маленька мужня рослинка зустрічає весну. я вклонився їй і прошепотів : "дякую, небесна квітка, що не злякалася ні зими, ні морозу! "
Ответ дал: Гость
[ш ч е д р о]
[з в о р у ш л ие в и й]
[л' ю д с' к о і]
[ж ие т' е в и й]
(все підкресл. - наголос)
Ответ дал: Гость
із діалекту закарпатських лірників:
святково вдягнений терпелюк (парубок) йшов по вулиці.
тарандій (горобець) завзято дзьобав горіх.
на вікні красувалася чарівної краси бабувка (лялька).
хлопець уважно гадкував (пильнував) за тим, що відбувалося надворі.
інколи до них заходив боярин. моя прабабуся розповідала мені про те, як вона з матір'ю на панщину ходила. його дружина була непереможньою. дуже давно гаківниця була зброєю запоріжських козаків.
Популярные вопросы