Доведіть залежність розвитку й функціонування мови від стану розвитку й функціонування суспільства.​

скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. вона скрізь: в журбі і в радості,   на весіллі і на похованні.

у журбі люди співали завжди. мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. дівчата та парубки - від розчарування та самотності.

коли не можливо сказати, залишається тільки співати. з піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. вона ніби заколисує журбу. бо розумієш, що ти не один. автор пісні пережив таке, що і ти.

важко було б пережити самотність і печаль без пісні.

страх у своєму житті відчуває кожна людина: за рідних,за себе,перед чимось новим,але не можна цьому почуттю давати волю і опанувати собою.якщо ми будеме постійно себе налаштовувати на негаразди,боятись усього і страшитись,то це може до психичного розладу,коли вже будеш боятись навіть своєї тіні. 

  потрібно бути більш позитивними,думати про краще, з певністю йти вперед.тоді і страхи відступлять,а шлях здасться більш легким.  

з дитинства нас привчають робити добро людям, у важку хвилину, бути чуттєвими до чужого горя. завжди знайдуться люди готові поспівчувати, , дати пораду. будь-яка людина здатна на добрі вчинки і тому треба не боятися їх здійснювати.

сьогодні ти комусь допоміг, а завтра допожуть тобі. світ  не без добрих людей.творіть добро і люди будуть вдячні вам.тільки доброта і милосердя зроблять нас справжніми людьми.

2.людина може бути дуже вродлива,гарно одягнена. а у душі : черства,байдужа,лиха.вона ніколи не буде мати справжніх друзів та щирої подяки.з такими навіть не хочеться спілкуватися. адже людину цінують, поважають,коли вона робить добро.розуміє  інших, зможе   у важку життєву  хвилину. якщо хочеш, щоб тебе оточувало добро, то пам'ятай: добро починається з тебе.творіть добрі  справи і люди будуть вдячні вам.тільки доброта і милосердя зроблять нас справжніми людьми.

кожна рідна мова по-своєму прекрасна.вона,мов неповторний  самоцвіт,виграває всіма барвами веселки,має своє звучання,свою власну неповторність і красу.кожне рідне слово-це ніби діамантова намистинка на величезному разку нашої пребагатої мови.у великому мовному запасі вибрати слово - то велике вміння.це мова,якою ми розмовляємо й думаємо,без якої не мислимо свого існування.рідна мова - неоціненний скарб,який потрібно не тільки любити,а й берегти як зіницю ока.