Замініть подані фразеологізми словами-синонімами чи синонімічними словосполученнями: кров з молоком, заварити кашу, працювати до сьомого поту, народитися у сорочці, крокодилові сльози, брати ноги на плечі, танцювати під чиюсь дудку, кирпу гнути, блудний син, гордіїв вузол, ахіллесова п’ята, дамоклів меч.

моя подруга мріє стати модельєром. сьогодні вона прийшла додому засмучена й сказала, що викладач у технікумі, де вона навчається, запропонувала їм створити концепцію сучасної моди. і от дівчина сидить розгублена і не знає, з чого почати. я щиро хочу подрузі. і отже, роздумую тепер над цим складним завданням. якою має бути сучасна мода? причому мене питання цікавить ще й тому, що я намагаюся дотримуватися моди й не хочу при цьому виглядати погано.  перефразовуючи відоме російське прислів'я, хочу сказати: нове — це старе, яке вже добре забулося.  якою має бути сучасна мода. то, може, варто просто пригадати, що сама я люблю одягати. ось висять на спинці стільця мої не такі вже й нові джинси. варто подякувати тим жінкам, які перші наважилися одягти штани. це немовби відкрило для жінки нові боки життя, дозволило стати більш активною, динамічною. я сама люблю одягати зручні джинси. отже, тепер я розумію, що мода повинна створювати зручні речі. жінка мусить почуватися комфортно, а не так, як почувалася б, будучи затягнутою у щось металево-шкіряне з клаптиками і вервечками. однак, кожна жінка прагне бути красивою, і, значить, зручні речі мусять бути красивими, якісними, добре пошитими, сучасними, врешті. крім того, мода повинна враховувати індивідуальність, адже не кожна жінка може собі дозволити міні-спідницю, так само як не кожна красиво виглядатиме в максі!   отже, роблю висновок про те, що мода має бути різною! вона має залишати простір для творчості й індивідуальності, а не перетворювати всіх на однакових істот, ніби випущених з одного конвеєра!

ти - займенник, особовий

мене -  займенник, особовий

кохана - іменник

проведеш - дієслово

до - прийменник

поля - іменник

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.

т.г. шевченко нозвав"єдиною любою донечкою марко вовчок.їй був присв ячений вірш "сон" (на панщині пшеницю жала)слова"єдиній любій донечці" були написані на подарованоми марку вовчку "кобзареві"