Аудіодиктант 7 клас Сонце

мурашки -  дуже-дуже сильні комахи!

вони можуть підняти речі удвоє   а то й більше раз

неймові!

я дуже люблю мурашок!

коли дивися на мурашник здаетьтся що там повний хаос!

але кожна муракша занята своєю справою.

хтось носить матеріали для мурашника,хтось збарає їжу,а хтось строїть домівку! я дуже поважаю мурашок!  

різьблений-[р'із'блений]-10 букв,9 звуків,

                                      р-пригол,сонорний,дзвін.,дрежачий,мякий,

                                    і - голос,переднього ряду, нелабіалізований,

                                      з -шумний,дзвін,свистячий,мякий,

                                    б- пригол,шумний,дзвін,губний,

                                    л- приг,сонорний,дзвін,язиковий,

                                      е- голос,переднього ряду,нелабіалізований,

                                    н - пригол,сонорний,дзвін,язиковий,носовий,

                                    и- голос,перед.ряду,нелабіалізований,

                                    й- пригол,сонорний,нескладовий,дзвін,

прислівник- це незміна самостійна частина мови,що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою?

після того юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав юрко, він не захотів більше з ними знатися. а коли батьки запитували, чому ж тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і вів її прогнав. що, мовляв, од неї й слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота. ще задовго до від'їзду й перед самим від'їздом він бігав до річки, хотів побачити сім'ю дикої качки. але так і не побачив. переконував себе, що каченята вижили, але подалися в інше місце. а коли зладнали чемодани й сідали в машину, щоб їхати на вокзал, то юрко все не хотів сідати. казав, що ліхтарика забув, а коли ліхтарик виявлявся в батьковій кишені, то казав, що ножик десь пропав. усе затягував від'їзд, ждучи, чи не появиться тося. і вона й справді появилась. стала біля своєї хати й дивилась, як вони сі у машину. їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась. — поклич її,— сказала мати юркові, — а-а,— махнув той рукою й одвернувся, скривившись. — поклич, попрощаєшся. але поки їхав у машині, то тільки про те й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? і, переживаючи болісний сором, був певен, що, мабуть, не підійшла