одного разу я почула дуже захоплюючу історію від свого старого мудрого дідуся. розповідь ця була про жорстоку другу світову війну, яка розпочалася першого вересня тисяча дев'ятсот тридцять дев'ятого року і з першого дня свого початку забрала сотні тисяч невинних людських життів. мого дідуся, тоді ще молодого юнака, який і гадки не мав, що відбувалося, забрали служити в німецькі війська. слухаючи його історію, я ніби сама пройшлася по залитому кров'ю полі бою, відчула серцебиття кожного солдата, який був злякани і виснаженим, але продовжував боротися за життя, почула голосні ридання матерів і жінок, які з кожним днем втрачали своїх рідних. на моє дивне питтання чи жаліє дідусь, що був на війні, від відповів: "ні! ". дідусь сказав, що саме війна показала йому справжне життя людей, всю жорстокість землі. саме на фронті він знайшов однодумців і справжніх друзів, які готові були буквально закрити собою міни чи гранати, рятуючи безпомічних людей. ця жахлива війна навчила дідуся бути справжньою людиною і цінувати кожну хвилину свого життя. дослухавши його розповідь, я протягом довгого часу думала про незабутні події другої світової війни і з кожним днем усвідомлювала все більше і більше, що мій дідусь - творець світової історії.
вибачте, я не зразу проситала, що в науковому стилі
Популярные вопросы