17. Запишіть речення, розставивши пропущені розділові знаки. Надпишіть над
кожним словом, якою частиною мови воно є (2б.):
Повітря густо нагріте пекучим сонцем ворушиться наче по ньому пробігають
хмари

не достукавшись до сусiдiв дiвчинка пiшла до дому.

вони так мiцно спали, що друзi не достукавшись пiшли.

вчителька "не достукавшись" до учнiв опустила руки.

горобець- це прудкий птах , так и слово якщо випустеш то не впимаэш

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.

гості говорили по-нашому. діти гуляли по-нашому парку. пісня звучала по-нашому.