Вкажіть, у якому з наведених тверджень можлива синонімічна заміна прийменника.
а) «Якби люди усвідомили, що найголовніше – це взаєморозуміння, не було б багатьох прикрих конфліктів…»
б) «Самопізнання повинно тривати упродовж усього життя, бо на кожному етапі власної досконалост� у людини виявляються нові якості».
в) «Егоїзм, байдужість, холодність – це найгірші риси людини, бо саме з них народжуються жахливі злочини, підлі вчинки, обман, зрада».
г) «У житті багато проблем, і потрібно навчитися долати їх за до плідної праці, рішучості в задумах, справах».

калиновий кущ

                  калина – народний символ україни.це символ краси, кохання, щастя. навесні калиновий кущ схожий на наречену в білому платті. вона квітне білими ніжними суцвіттями. потім вони перецві-тають і . і восени вана стае всипана червоними намисті.

                калиною прикрашають весільний коровай, оселю, печуть смачні пироги, лікуються. народ склав про неї багато легенд та пісень.

нора-нірка,гора-гірка,школа-шкільний,робота-робітник,ходити-хід

я не имеюбоевых наград,горжусь отцами,помня неустанно,что ордена и шрамыпостоянноу ветерановна груди горят. горят онисквозь тысячи ночей, бередят память годы фронтовые, ранения, увечья роковые, глаза бессонницей измученных врачей.вас, нецелованныхбезусых пацанов,война рвала на клочьяи дырявила,в полях дивизиии армии оставиладосматриватьсюжеты вечных снов. я истину, конечно, не открою. земля отчизны не случайно плодородна, обильно политая кровушкой народной, тысячелетие брала в себя героев.превозмогаятрудности и боль,не соглашаясьна вторые роли,неистовым накаломобщей волив войне исполнилирешающую роль.к тем, кто погиб,библейская строка,что мертвыев веках не имут сраму,и ту войну,ту мировую драмупотомкамне забыть наверняка! я - родомиз другого поколения,послевоеннымназывается оно,но к подвигам нетленнымя давнопочтенное имеюпоклонение.причастен к ним и искренне горжусь, что славу воинскую бережно наследую, что с вами вместе радуюсь и бедую и что в наследника достойного гожусь.когда приходит май,то над рекойцветами белымидеревья полыхают.под нимистарые солдаты отдыхают-они навечноуходят на покой.безжалостно вас годы мелют в прах, но на поверку, когда совесть просит, идут неспешно те, кто в сердце носит святую память о боевых друзьях.я не имеюбоевых наград,не ,что ждет там - впереди,но ордена на грудиу ветерановпусть всегда горят!

объясняю:

наполохатися - злякатися

ні жива ні мертва - налякана, испуганна!